Додала вам проду на другу частину "Відьминої служби підтримки" - "Відьмину службу кол-центру". По трохи готуюсь до зими і передплати) Так що ловіть момент і читайте поки є і світло, і прода. Не знаю як у вас, а в мене сьогодні світло було лише 4 години. Постараюсь щодня радувати вас продою і підіймати настрій. Має ж бути хоч якесь світло в житті?

Дуже прошу вас залишати відгуки по кожному розділу, який вам сподобався. Для вас це дві хвилини, а для мене це віддача за півтори години набору тексту в темряві з розрядженим телефоном) Бережіть себе)

— Кохані сваряться, та лиш милуються! — пробуркотіла мило баба Ада, підперши щоку кулаком. — Ви б пішли попили кави, а то моїх нервів на вашу Санта Барбару не вистачить. Он, брали б приклад з Тайри та Ская — напились, полюбились і живуть собі спокійно разом.

— Що??? — здивувалися всі, крім мене. Ні, я не була здивована. Я була в шоці, що ця партизанша вирішила нас викрити саме зараз! — З яких це пір!?

— Та з тих самих, як ми святкували її прихід.  А ви що, не помітили, як вони воркують гарно? Повчилися б... Он, наче доросліші за них, а совісті немає. Я ж такими темпами не доживу геть до вашого першого побачення!  Два роки вже сваритесь жартома! Нема щоб нарешті вже поцілувались і перестали мучити моє старече серденько.