"Бенкет під час чуми", або "В мене сьогодні свято"

Привітусики, дорогенькі!

В мене сьогодні невеличке свято, яке персонажі моїх книг, дозволь я їм це хD, святкували б як щось дійсно святе. І це зрозуміло, бо якби надцять років назад моя мама не явила б мене на світ, їх би теж не існувало :D

Так, ви все правильно зрозуміли, сьогодні
мій день народження!

Сьогодні поруч зі мною немає ані моїх рідних, ані близьких друзів, ані хлопця (хтось з них в Україні, яку сьогодні москалі так активно поливають ракетами, когось закинуло в іншу країну). Проте, на щастя, я можу почути голос кожного з них в телефоні, а це вже немало (ніколи не думала, що колись буду так цінувати мобільний зв'язок).

Але збрешу, якщо скажу, що сьогодні я сама. Мене оточують прекрасні люди, з якими я познайомилась під час війни. Люди, з якими я можу посміятися в безсонну ніч на кухні. Люди, з якими я можу відволіктися від переживань за емоційними розмовами. Люди, з якими я ділюся секретами й згадую минуле, таке безтурботне нині.  Ця війна забрала в мене дім, забрала друзів й знайомих, забрала декого з сім'ї… І, напевно єдине, за що я дійсно вдячна, вона забрала окуляри, крізь які я дивилась на цей світ. Показала хто є хто, дала розуміння що треба цінувати, а що моєї уваги не варте. Вона підштовхнула мене до дій, на які я ніяк не могла наважитися і показала яка я насправді сильна.

Сьогодні я дійсно відчуваю, що стала старшою. 

І я рада, що мій новий рік почнеться тут із вами, дорогенькі. Тож, кличу вас до свого святкового торта дмухати свічки й загадувати кожен своє найбажаніше бажання. А потім випити хто чаю/кави/соку, а хто чогось міцніше за моє та ваше здоров'я. І за неньку нашу, Україну, яка неодмінно буде вільною завдяки неймовірним хлопцям та дівчатам, які щодня роблять усе від них можливе, щоб наблизити нашу перемогу.

А на цьому поки все, дорогенькі,
сильно-сильно обіймаю кожного з вас,
дякую, що ви зі мною і...

...ще побачимося,
ваша Ві ❤