Від Крістіни Логоши

Місто Драконових Кісток

Вартові темряви – могутні воїни легендарного міста, яких бояться і шанують, наче богів. А ще вони наглі, мстиві та самозакохані нахаби! Звідки я це знаю? Тому що посміла відмовити найголовнішому із них.

Я вже в читача та чекаю, до чого призведе підписаний героїнею контракт. Взагалі задум історії дуже цікавий та неймовірно інтригує. Автору натхнення та сил. 

Додам уривок: 

Першим поривом було втекти, повернутися до своєї комірчини на горищі. Головну відповідь я вже отримала – мені судився не Вернон! Отже, потрібно відмовитися від його пропозиції. 

Бажання роздивитися чоловіка перебороло доводи розуму. Чим ближче я підходила, тим більше переконувалась, що доля щось наплутала. Голий незнайомець,  по груди занурений у воду, був володарем розкішної атлетичної фігури. Обома руками він тримався за краї купальні, демонструючи неймовірний рельєф м'язів. 

На додачу до сильного тіла у красеня був ангельське обличчя. Окреслена лінія підборіддя, чуттєві губи та грецький ніс. Зімкнені повіки прикрашали густі вії, а по плечах розкидало довге темне волосся. Було в ньому щось осліплююче, манливе і небезпечне. 

Грудну клітку незнайомця прикрашало татуювання срібного дракона, яке охоплювало широкий розворот плечей і спускалося до ліктя. Чоловік був із привілейованого класу. Тільки їм дозволено мати подібні обереги. 

Несподівано брюнет прибрав руку, і вона хлюпнула під воду. Я здригнулась, але вчасно згадала, що він мене не бачить. Бажання розглянути красеня ближче підхльостувало йди вперед. Я зупинилась біля краю купальні і без жодного страху сіла поряд з ним.  

Потрібно скористатися моментом! 

На чоловічому зап'ясті промайнув розмитий напис. Я поставила долоню за його спиною і подалася вперед. І в цей момент брюнет вільною рукою обійняв мене за стегно, занурюючи у воду. За лічені секунди бавовняна сорочка намокла і на дибки стали всі волоски на моєму тілі. 

– Привіт, красуне. Що привело тебе до моєї оселі? – прошепотів оксамитовим голосом.

Гарного настрою та прекрасних історій, мої любі.

З любов’ю та теплом, О. Гуйда.