Останній ключ, що відкриває двері.

https://booknet.ua/.../odruzhus-z-princesoyu-nedorogo... Міське фентезі. Істинна пара. Гендерна інтрига. ХЕ.

"Скрип і металевий брязкіт, які долинули з темряви, повідомили мені, що сір лицар стенув плечима.

- Ворота, до речі, в замках, які розташовані в таких глухих місцинах, закриті до ранку, паж. - сказав сір Інгвар повчально і спокійно, неначе читав лекцію в сухій і теплій аудиторії Академії. - Вчиш тебе, вчиш, а ти знову все забуваєш. І це правильний звичай. Бо тільки відкрий, таке заїде, шкарпетками не відмахаєшся. Може ми з тобою страшні розбійники або чудовиська чи привиди неупокоєних душ. Шонеясно?

- Все мені ясно, сір. - завірила я цього просвітителя мокрих пажів. - Тоді , о Творець Всього Сущого, зупини дощ. Або не зупиняй, яка вже різниця особисто для мене. На мені нитки сухої нема. І Зая он як змерзла. І коням вода у вуха попаде. І вони можуть захворіти. І все через те і тільки тому, що якісь сліпі охоронці думають, ніби ми із Заєю страшні розбійники.

У світлі від розлогої блискавиці на мить стало видно, що Інгвар скривився, наче розкусив недозрілий лимон, і знову затарабанив у замкові ворота латною рукавицею.

- І чого так калатати? Я все чую. - почувся раптом згори старечий голос.

Я була вражена. Ще ніколи Всевишній так швидко не відгукувався на мої молитви."

Хто ще не читав новинку про нову істинну пару, яка рятує своє щастя і заодно Трояндову імперію від страшної загрози, долучайтеся

Хоробрий і рудий сір Інгвар і балувана красуня Мона ( вона під прикриттям і зображує пажа Нома) порадують цікавими діалогами й несподіваними вчинками, розчулять стійкістю під ударами долі й розсмішать в найнесподіваніші моменти кожного любителя фентезі, кодексу лицарської честі й неписаного статуту дівочої примхливості.

Ніколи не втрачай терпіння, 

це останній ключ,

що відкриває двері

(Антуан де Сент-Екзюпері)

https://booknet.ua/.../odruzhus-z-princesoyu-nedorogo... Мона Теж такої думки. А от Інгвар настійливо стукає в усі двері латною рукавицею. Він не балуваний, а Мона - навпаки. Важко жити балуваним. От Інгвару ні дощ, ні негостинні розбійники, ні непривітні сенешалі, ні вічні кпини Мони не заважають радіти життю.

І не лякає його те, що вони явно потрапили в пастку.

Але й Мону це чомусь не лякає. Невже вона настільки впевнена, що сір Інгвар не дасть їй пропасти? Схоже, своє життя і добробут вона йому довірила беззаперечно. І в черзі на помсту він далеко не перший.

А от той, хто перший, він би зовсім не проти нарешті зустрітись з Моною. Її не вдалося зловити, так може треба, щоб вона сама прийшла у пастку?

Чи не занадто близько Інгвар і Мона наблизилися до свого ворога?

- Хоча як же його здолати, не наближаючись? - сказав би на це сір Інгвар.

Скоро дізнаємося більше.

Гарно вам відпочити на вихідних, мої найкращі у світі читачі.

Дякую за підписки й додавання книги до бібліотеки, за коментарі та щирі емоції. І за посилання в соцмережах.

Побачимося в наступному розділі й подивимося, як ця парочка діятиме на території спільного ворога

Смачного чаю, запашної кави та гарної книги всім нам. Світла і тепла в домі і на душі.