Чотири справи революційного детектива Керенського

 Олександр Федорович Керенський. Одіозна фігура в історії Росії. Адвокат, революціонер, масон, фактичний диктатор Росії на передодні Жовтневого перевороту. Про цю людину написано багато, проте упущений один момент - діяльність Керенського як детектива в революційному 1917 році. 

 
Справа перша - Справа банди Джури

 Березень 1917 року. Пройшла ейфорія від безкровного повалення монарха. 26 лютого до Миколи II зайшли в потяг, і заарештували. 2 березня 1917 року цар відрiкається від престолу.  Керенський, як міністер внутрішніх справ оголошує загальну амністію.

 Крок, за який його часто критикують. Але треба сказати що тоді ситуація  вже явно виходила з під контролю. Мирні мітинги й протести, переростали в пограми i підпали. Людям набридло просити щось у влади, маючи зброю на руках, вони вирішують самi взяти. Оголошення амністії - це було виконання вимоги мітингарів. 

 Але дуже скоро, це рішення вийшло боком. В Петербурзі i так було, м'яко кажучи, не спокійно. Пограбування квартир, убивства, вулична злочинність, були щоденним явищем. До того ж свою лепту вносили дезертири. 

 Фронт розвалювався.  "Солдати", масово полишали свої позиції , i відправлялися до дому. В лапках це слово, бо російські генерали ще в 1914 році по сутi погубили всю професійну армію. Як писав той же Брусилов у своїх спогадах "я фактически командовал ополчениям". Тут також свій нюанс. Багато хто з ополченців , йшли у воєнкомати "по трофеї". Росіяни хотіли дорватися в Європу, аби грабувати на правах "победителей". Про що також, прямим текстом , самi згадували. 

 Вже в 1915 році , стало ясно що тут їм нічого не світить. Але повертатися до дому, з пустими руками не хотілося, i "солдати" стали грабувати буржуя на дорiжку. Тоді, під категорію "буржуй" мiг запросто потрапити як власник фабрики, дрібний лавочник , так i просто перехожий, якщо "защитникам отечества" здасться що в нього є що взяти. При чому крики "Що ж ви робите? Я пролетарій з заводу" мали лишень один ефект - прикладом гвинтівки по зубах.

 Керенський, бачить ситуацію, i декілька разів намагаються відновити полiцейськi структури. Бувши до революції адвокатом, i власною персоною стикаючись з полiцейским свавіллям, він їх любив ще менше чим його колеги. А вони їх взагалі ненавиділи, i чути не хотіли про їх відродження. Але в один день все змінилося. 

 16 березня 1917 року, в будівлю "ігрового дому" ( так тоді казино називали) на Морський вулиці вiрвалася озброєна банда грабіжників. Поклавши лицем в підлогу всіх присутніх, вони забрали касу i вміст кишень гравців, серед яких було багато членів Тимчасового уряду. 

 Потерпілі стали засипати Керенського звинуваченнями в бездіяльностi , i вимагати швидкого розслідування. Нащо мiнiстер внутрішніх справ спокійно відповідав "Якими силами? Ви мені самі заборонили поліцейські структури відновлювати". 

 Для розслідування цієї справи, Керенському дозволили набрати колишніх співробітників розшукової поліції. Справа, сама по собі виявилася простою. Як вже згадувалося, Керенський був адвокатом. По роботi мав контакти з різними людьми. Пам'ятаючи старі заслуги, i не бажаючи сваритися з мiнiстром, кримінальники старої школи йому дрволi швидко нашепотіли в якого ювеліра бандит Джура буде збувати награбоване. 

 Після цієї справи 17 березня 1917 року Керенському дозволили створити полiцейськi структури. 
 

Справа друга - Перша партійна чистка

 Квітень 1917 року. Масово стали гинути члени більшовицької партії. Керенський, як мiнiстер внутрішніх справ, бере під особистий контроль цю справу. В ходi розслідування , вдалося з'ясувати що це новоприбулий вождь Володимир Ульянов - Ленін розправляться над неугодними. 

 До приїзду Леніна , становище більшовицької партій було доволі гарним. Вони мали місця в думi, певні посади в міністерствах, на кожному підприємстві міста працювали партійні осередки. Контролем i тим паче всевладдям, там i не пахло, але жилося їм доволі ситно i приємно. I тут 16 квітня приїхав Ленін. 

 Відробляючи німецькі гроші, при підтримці кураторів з Берліну, він кардинально міняє курс партії. Від тепер ніякої підтримки Тимчасовому уряду, курс на припинення вiйни i миру будь-якою цiною, початок мілітаризації ,до нього цілком мирної політичної сили. 

  Багатьом такий курс вождя не припав до смаку. Ризикнути всім, в цій форменiй авантюри, не всі були готові. Ленін не став чекати якоїсь змови, а діяв на випередження. Керенському вдалося добути докази прямого замовлення вбивств Леніним. Аби отримати санкцію на арешт голови більшовиків, він подав рапорт до князя Львова,

 Керівник тимчасовим урядом. На що отримав відповідь з розряду" Не суйся. Більшовики сами розберуться".

Справа третя - Змова монархістів. 
 Травень 1917 рік. Керенський юрист, в армійських ділах взагалі нічого не розумiючи,  вирішує корчити з себе полководця. Приїхавши на фронт вiн розробляє , i в якостi головнокомандувача, починає підготовку  плану наступу на Австрійців. 

 Наступ мав проводитися на території нашої країни, бо саме Українські частини були найбоєздатнішими. В липнi почався останній наступ російських військ в цій вiйнi. Хоча з початку, росіяни й мали деякі успіхи, але завершилася ця операція повним розгромом. 

 Перебуваючи в військах Керенський виходить на слід змови офіцерів - анархістів, майбутніх білих ... i очолює її. 21 липня вiн заявився в Петербург, i опираючись на офіцерські нагани,  попросив князя Львова передати йому всю повноту влади. Князь противитися не став. 
 

Справа четверта - Справа Ферміклера

 Кінець вересня - початок жовтня 1917 року. Положення Керенського різко погіршилося. З фактичного диктатора Росії, він перетворився на спікера , в крiслi міністра внутрішніх справ. I то, лише через те, що цим міністерством ніхто не хотів займатися. 

 Після повалення Львова Керенський отримує фактично абсолютну владу. Але це не означає що вiн став всесильним. Офіцерство, те на чому вiн тримався, підтримали його з однією умовою - Керенський верне царя. Але тут в народi, який не бажав монаршої влади почалися хвилювання. Та й сам Керенський не бажав позбавлятися влади. Офіцери бачили порятунок Росії виключно в абсолютнiй монархії. Спроби знайти золоту середину, привели лишень до того, що вiд нього відвернулося офіцерство. 

 Тут накинулися його колеги по Тимчасовому уряду. Під "ви забагато на себе взяли" вони знімають з нього більшу часину обов'язків, лишаючи лишень міністерство внутрішніх справ i спростив його посаду до спікерської. Хоча формально вiн i лишався головою уряду, на дiлi його повноваження обмежувалися встановленням порядку денного i наданням слова. I тут вiн вирішує взятися за Манасевича - Мануйлово.

 Одна з одіозних особистостей того часу. Найвідоміший перевертень в погонах царської Росії. Починав як журналіст. Був завербований царською охоронкою. Проходив як "двуликий"- видава революціонерів агентам охоронки, i агентiв охоронки революціонерам, за певну плату. З початком росийсько - японської вiйни в контррозвідці. Промишляв замовними справами ( за плату миг "зробити" з будь-кого японського шпигуна) i відвертим рекетом. Вимагаючи гроші, а у випадку відмови погрожуючи "зшити" справу. В 1906 році, через не бажання ділитися з керівництвом, був звільнений з органів. З початком першої світової звiв дружбу з Григорієм Розпутiним. Попався на отриманні хабаря міченими купюрами в 1916 році. За нього заступався сам мiнiстер юстиції, командуючи припинити справу. Але вона була занадто гучна аби її зам'яти, тому лютневу революцію зустрів в тюрмі. Звідки був вимушений по Керенськiй амністії. 

 В буремний революційний час не розгубився. Так як чиновники в основному були тi ж самi, швидко знайшов вихід на нову владу , i став фермiклером. "Фермiклер" вiн же "заноситель" - посередник в корупційних операціях. Зараз их називають "решали" . Міністру , чи високопоставленому чиновнику, не з руки зустрічатися самому з комерсантом , якому треба вирішити справу. Такi зустрічі провадили фермiклери. 

 До початку жовтня 1917 року Манасевич - Мануйлов одна з крупнiших фігур на цьому ринку. Бува пишуть що взагалі монополіст. Причиною взятися за нього була не боротьба з корупцією, Керенський по цій частини також не святий, а бажання насолити своїм колегам. Закривши Мануйлова, вiн як максимум позбавив колег "кормушки", як мінімум - вносив хаос в налагоджену корупційну систему. 

  Взяли його просто, вiн вже фактично перестав якось шифруватися. Гнити в тюрми Манасевичу не хотілося, i вiн пропонує угоду. Бачачи справи в держави, куди клонять більшовики, вiн пiдсуєтився i здобув компромат на більшовиків. Маючи докази їх фінансування з Берлину, фермiклер обійняв їх на свою свободу. 

 Керенський скликає засідання Тимчасового уряду. Пред'являє докази, але йому не вірять. Вважають це його черговою інтригою. Але навiть якщо б i повірили, це вже б нічого не змінило. Засідання відбулося 6 листопада, а 7 , з холостого пострiлу з крейсера Аврора почався більшовицький переворот. 

 Про діяльність Олександра Керенського як детектива відомо досить мало, але певний результат вiн мав. Авторитетні злодії в законі скликали сходку , i члени більшовицької партії - партійне зібрання ( що в сутности одне й теж саме) з однією повісткою дня - протидія Керенському. А більшовики, коли дорвалися до влади, навiть байку вигадали - буцімто Керенський в жіночий сукні тiкав за кордон.