Любі читачі!

Роман “Кохай у тиші” завершено! На сайті доступний для прочитання повний текст.

- Що це? – дивлюсь із подивом то на чоловіка, то на простягнутий мені конверт.

- Гроші. Можеш відкрити та перерахувати.

- На що гроші? – перепитую, намагаючись виграти час, щоб вирішити, як вчинити.

- Не "на що", а "за що".

- І за що ж? – розмова набуває неприємного відтінку. Гроші платять за якісь послуги. А чим я можу бути корисною людині, яка має все і навіть більше?

- За те, що ви з Валерою підпишете нотаріальну угоду. Ти віддаси йому Алісу, вона житиме з батьком у нашому будинку.

- Ви хочете, щоби я відмовилася від своєї дочки? – перепитую, щоб переконатися, що все правильно зрозуміла.

Ви вже читаєте мою новинку “Впусти мене в серце”?

- Хто дав тобі право розпоряджатися моєю дитиною?

Він починає пошепки, але зривається на крик. Я і так реву без перерви, а звинувачення чоловіка викликають істерику.

- Як ти посміла це зробити? Заради чого? Заради якогось чоловіка? Що ти за жінка? Хіба жінки так чинять?

Він вирішив, що я прийняла ці пігулки? О, боже… Хочу сказати, що він усе невірно зрозумів, але тільки мукаю і мотаю щосили головою.

- Якщо малюк вам так заважав, ти могла народити його та віддати мені! Я ж, – починає плакати, – не переживу цього знову… Ти не його вбила! Ти мене вбила! Розумієш це?

Продовження 5 разів на тиждень (вихідні пн, чт)

У наступному розділі подивимось на ситуацію очима Сергія.