Діяння канонізованого "Кривавого Миколая"

 Микола Другий , останній імператор роду Романових, був канонізований, причислений до списку святих, сучасною Русскою церковью. В цьому дописi, я коротко розповім про дiяня цього святого за життя.  
 

Кривава коронація 

 Почну з початку. 1 листопада 1894 року. Коронація російського імператора. Саме цього дня, вiн офіційно вступив на престол Росії. Але  церемоніальні заходи, розтягнулися аж до 1895 року. 
В травні 1895, вже офіційно імператор, вiдвiдав Москву. В честь такої події, були виготовлені подарунки, пам'ятні речi, як би зараз сказали - сувеніри. 

 Бажаючих отримати даний презент вiд імператора  зібралося надзвичайно багато. Пройшла чутка - на всіх  царських щедрот не вистачить. Почалася тиснява, яка забрала  1389 життів по офіційних даних. По не офіційних - понад 4000.

 Саме тоді  до царя прикріпляється прізвисько "Кривавий Миколай". Але в широке застосування вiйде пізніше. Цей "святий" навiть нормально свою поїздку в iнше місто не зумів організувати.

  Жовторосiя або жадність фраєра згубила

 Кiнец дев'ятнадцятого століття. В Китаї відбувається повстання, яке вiйде в історію як постання Боксерів. Провiднi свiтовi держави накинулися на Китай, аби урвати собі шматок. Росія також не хотіла відставати, але був потрібен привiд, який вигадали доволі швидко. 

 В Петербурзі оголосили жителів прикордонних з Росією земель росіянами. Нібито вони походять вiд переселенців , козаків , бiглих каторжників. I для захисту росіян , було введено війська в Китай. 
 I от все б було б нічого, але імперськi апетити зростають під час їжі. Цар Микола, бачить що схема робоча , вирішує не зупинятися. Точно так же як з китайцями , оголошує корейців росіянами. Якщо вони росіяни, то просто сплять i бачать як возз'єднатися з "отечеством". 

 Треба вiддати належне Японії - з 1900 по 1903 рiк вони вели переговори , про мирне урегулювання конфлікту на прикордонні. В 1903 році їм це діло набридло, i вони заявили про намір військовим шляхом вирішити це питання. 

 Цар Микола другий тільки посміхнувся. Вiн не бачив загрози в тих, кого називав "макаки". Як результат - втрата територій, розбита армія, потоплений флот, в країнi революція. 

 Кривава неділя. 
 1905 рiк. В країнi мітинги, страйки, починаються сутички з поліцією i урядовими військами. Ситуація напружена, але не критична. На різдво 1905 року збирається мітинг, аби передати царю свої вимоги. Мітинг був розстріляний солдатами. 

 В радянський час писали що Микола Другий особисто віддав наказ, зараз пишуть що царя взагалі не було в резиденції, i вiн знати нічого не знав. Але цi два твердження , цi двi крайностi , було породжені пропагандою. В радянський час царя демонізували, звалюючи на нього всі гріхи, в сучаснiй Росії відверто "вiдмазують" канонізованого. 
 Саме після цих подій , як в Росiї, так i закордоном, царя стали звати "Кривавий Миколай". 
 
  Не вiльний парламент. 
 Однією з вимого революціонерів було створення парламенту з реальною владою. Цар пішов на це , коли сильно припікало. Але коли в 1907 припинилися масові зіткнення , скорочує їх повноваження i в же в 1910 році вся повнота влади вертаються до царя. 

 Балканська гібридна вiйна. 
 1912- 13 рiк. Слабістю розпадаючоїсь Туреччини хоче скористатися цар. Ним формується так звана "Балканська ліга" союз нових держава, яких направив на вiйну з Туреччиною.

 Цікавий факт - формально Росія не була стороною конфлікту. Але солдати часто - густо збивалися з дороги , i "заблукали". I далеченько їх так заносило, аж до передмістя Стамбула.
 Микола Другий, хотів чужими руками, захопити Босфор i вийти в Середземне море. Але православні , яких так палко захищав цар, подумали i вирішили що якраз таки їм той Босфор i даром не потрібен. 

 Але цар не збирався так просто здаватися. В губерніях на території України почалася мобілізація. Військові округи готувалися до походу. Але й турки не дрімали. Вони уклали договір з Німеччиною, передавши німцям командування військами. 

 Ситуація склалася наступна - воюєш з Туреччиною, отже воюєш з Німеччиною. Тут ще й Австрія привела свої війська на кордонi в бойову говність.  Окрім союзницьких домовленостей , був ще й ризик отримати "заблукавших " російських солдат. 

 Нi ну якщо вони, абсолютно випадково, під Стамбулом опинилися , в підрозділах "нас там нет", то де гарантія , що вони чисто випадково , під Львів не забредуть. 

 В принципi Микола Другий розраховував на Англію i Францію, як на союзників. От тільки тут довелося б відмовитися вiд одвічної байки "ми нінакого не нападаємо, ми або захищаємося , або захищаємо" i відкриту об'явити себе агресором. 
 Цар, вiд  методички, відходити не став.

  Бездарний командувач

 У своєму дописі , я навмисно опускаю події Сараєвського вбивства 1914 року, i початок першої світової. Цар звали всі дії на уряд, сам фактично нічого не роблячи. Та й в перший рiк вiйни, вiн мало чим відзначився. 

 А от зовсім друге діло події з травня 1915 року. Микола Другий приймає особисте командування армією. Вiн особисто підписував накази, контролював війська, i несе персональну відповідальність за провал компанії 1915 - 16 років. 

  Автомат Федорова. Не здійснений прорив. 
 В 1916 році, верховний головнокомандувач Микола Другий прибуває на випробування унікального зразку - автомата Федорова. Перша у світі зброя, яка маючи габарити i вагу гвинтівки, могла вести автоматичний вогонь. 
 

Те що росіяни люблять наводити як "гордость за отечественных умельцов" - Джон Мозер Браунінг тільки приступить до створення подібної зброї, а в серію вона піде в 1917; Х'юго Шмайсер перши пистолет-кулемет почне робити тільки в 1918 році. Це все так, але що з того? 

  Канонізований подивився на це діло , i заявив : 
"Патронов у нас не хватит для автомата, из винтовок стрелять надо" 
 Чим поставив хрест, на досить перспективнiй розробці.

Ось такi вони, діяння канонізованого "Кривавого Миколая"