Оповідання, які мені довподоби (не про відьом)

Якось давно ми з Ромою Аріведерчі говорили про оповідання, які нам сподобалися на Букнеті чи чимось запам*яталися. Власне, як писали у вірші мого дитинства - "Дело было вечером, делать было нечего"...

По секрету зізналася колезі, що одна з моїх улюблених історій власного виробництва - це саме коротке оповідання "Моя улюблена мала". Не знаю чому, але й досі сприймаю її з нажністю та певною ностальгією. Хоча й досі руки не дійшли зробити путню обкладинку до неї - саме ця з якогось дива здається найвлучнішою.

А ось з історій Роми мені найбільше запам'яталася "Сорок Перше Лютого". Це конкурсна робота, але я читала її й не могла зрозуміти, як мої думки та відчуття щодо початку війни і всіх тих дій та обставин, що супроводжували цей період, потрапили до книги. Чи є динаміка у сюжеті -? Складно відповісти - всі ми тоді ходили, наче роботи. Хоча головне питання все ж чітко видно з перших же хвилин читання - як знайти зрадника серед людей, які лишилися з тобою в смертельній небезпеці.

До речі, цікаве ще оповідання "Я тебе бачу", але воно геть про інше. Скоріш про віру, обраність людей, та те, як, зрештою, швидко друзі можуть стати ворогами, і навпаки.

Я не дуже люблю читати про війну, але час такий, що попри власні вподобання часто обираєш саме такі тексти. От і цього разу в очі впала історія "Я повернусь" Лаванди Різ. Впевнена - багато хто з нас бачив людей, у яких війна змінила все, і розставила всі крапки над "і" - хтось одружився, хтось - навпаки розлучився. Ми розуміємо, що часу на ПОТІМ може не бути. Чи легка ця історія, чи болюча? Я не знаю. Вона просто незабутня.

Є один автор, чиї історії, в якому б жанрі вони не були, чомусь в мене асоціюються зі старими американськими детективами. Ті, що чорно-білі, а коп завжди закидує ноги на стіл і курить сигару. Не впевнена, що таких авторів на Букнеті багато, але все ж назву його ім'я - Лео Нур. Найхарактернішим в цьому стилі для мене стала його розповідь "Смерть в цифровому дощi". Цікава й коротка історія - саме те, що треба, щоб трошки розвантажити мізки. Залишає по собі приємний післясмак загадок майбутнього. Можливо, колись саме так і буде?...

Якщо говорити про фентезі, то я просто обожнюю "Перехрестя: Гелловінська ніч". Може для нього трохи запізно, але що вже поробиш))) Дівчата (Стефанія Лін, Алиса Ольгич). певно, не очікували, що історія буде аж настільки популярною, але їм нічого не лишилося, як випустити через рік повноцінну книгу про історію героїв, чому всі ми були дуже раді) Дійсно пекельна атмосфера й круті герої)

До речі, якось робили флешмоб "купідон" (Каміло, здається, це ти була органіщатором? Хоча можу й плутати), в якому теж було багато цікавих коротеньких історій. Найбільше запам'яталися декілька з них: 

1. Я все ще поряд  Мері Керімей (якщо полюбляєте суперництво між героями)
2. За першого зустрічного Ольги Християнчук (неймовірно ніжна історія кохання й гідних чоловічих вчинків)
3. Валентина проти Купідона (багато гумору та пригод)

та.....

Наше погане дівча Каміли Дані. Але це виключно для тих, хто любить гаряченькі історії))) Ну ви знаєте,  в стилі її ж "Одна на двох" та "Відділ особливо небезпечних спокус". Останнє, до речі - то моя любов. Як проігнорувати історію, де таких харизматичний коп, такі вреднючі помічниці і такий суперський лінивець (я не жартую - реально лінивець!)

Ось якось так)
Сподіваюся, що цей списочок допоможе тим, на кого, як і на мене, часом нападає Нечитун, та не виникає ані найменшого бажання відкривати якусь довгу історію)

А як щодо вас, Рома Аріведерчі та Лео Нур? Впевнена - вам є про що нам розповісти)