Знаєте, я з особливою пошаною ставлюсь до людей, які знаходять в своїх серцях місця для сиріт і наважуються на усиновлення. Діти, чиї б вони не були - найдорогоціннійший скарб. В своїх книгах я теж декілька разів зверталась до цієї гострої соціальної теми. 

Зокрема в історії Ірки та Марка. Там на початку книги головній героїні брат приносить на виховання свою новонароджену доньку. І Ірина так прикіпає серцем до племінниці, що готова заради неї навіть відмовитись від мільйонів спадщини. Та їй щастить з Марком. Зрештою на отримані у спадок мільйони вони будують дитячий будинок.

Історія Олександри не менш зворушлива. Її просять приглянути за сусідською дитиною. Але несподівано мати дитини гине, і Саша виявляється неспроможна віддати підопічну в притулок. 

Окрім своїх творів  я знайшла для вас ще кілька нетривіальних історій, сюжет яких крутиться навколо теми усиновлення.

У Холод Влади складна історія стосунків Артема І Кріс. Вони люблять одне одного. Але дівчина не може мати дітей. Тож боїться що в один день Артем її покине. Ситуацію рятує усиновлення дитини.

Не менш цікава історія в Маряни Долі. Головна героїня роману "Муза"  - одинока мати, що народила дитину від негідника, який відмовився визнавати власне батьківство. Згодом знайшовся той, що всиновив хлопчика і одружився на дівчині. Але з цього все найгірше напевно тільки все почалось.

Щемлива історія Лізи, яка пять років провідувала дівчинку в дитячому будинку, мріючи її усиновити, зустрілась мені у Анни Харламової. 

Проте не завжди герої усиновлюють дітей. Іноді їх життя повертається так, що вони змушені віддати власних дітей на усиновлення. Так сталось в драмі від Ліни Алекс - "Колір бажання чорний" . Чи зможуть герої виправити помилки минулого? 

Ледь не обернулась трагедією таємниця його усиновлення для Стаса, який по вуха закохався в сестру, і вважав себе чудовиськом. 

А завершує добірку "Місто бажань" від Лесі Найденко. Історія про соціальну педагогиню яка всім серцем прикипіла до вихованця. 

Всі картинки - клікабельні.

Нехай в ці непрості часи в ваших серцях теж знаходиться місце добру. Якщо маєте старі дитячі речі - відвезіть їх до дитячого будинку. Знаю ще там завжди не вистачає памперсів і рушників. Памятайте про тисячі дітей які через війну залишились сиротами. Їм теж реба бодай крихта вашої підтримки. В турботі про одне одного - сила нашої нації. 

Обіймаю.