Як не крути а День всіх святих вже міцно ввійшов в наше життя. Ми всі милуємось осінньою атмосферою хризантем і гарбузів. Не зовсім розуміємо звісно засилля привидів чи скелетів, але все одно приймаємо цей антураж. Недавно подруга скидала мені фото з Торонто, де майже кожен будинок прикрашений монстрами, зомбі, та штучними кладовищами. Напевно вночі по вулицях Торонто краще не ходити, якщо у тебе слабка нервова система)) 

Особисто у мене танатофобія. Вигляд цвинтаря може довести мене до панічних атак. Тож Геловін не моє свято в плані прикрас з могильною тематикою. А от від гарбузів я в захваті. Тому занурююсь в атмосферу жахів я часто через читання книг. 

І вже давно моя темна половина, яка іноді піднімає голову, тягне мене писати дарк фентезі. Очевидно для того, щоб позбутись негативних емоцій повязаних з власними страхами. Вона вже нашіптує мені дуже моторошні легенди старої Риги. Думаю цілком може бути, що скоро ми всі почитаємо про нечисть яка живе на цих вимощених бруківкою вуличках, стрибає по рудих дахах і пірнає в темні води Даугави.

На цей блог мене надихнула аудіоверсія мого оповідання "Птиця Сирін", яке просякнуте гоголівськими ідеями україських жахастиків. Премєра озвучки чорного Потайсвіту відбудеться вже скоро. А поки запрошую і вас зануритись в світ потойбіччя з книгами повязаних з Геловіном або просто містичними історіями, які змусять ваш організм виробляти адреналін(всі картинки клікабельні - натиснув і читай):

Більше жахастиків можна знайти за гештегом Геловін_2021 - там їх чимало дуже крутих і милих.

А хто ж не любе містику та вампірів - може порекомендувати почитати одне круте гумористичне фентезі. В цій історії лицарський син випадково став принцом, а його хрещений підлаштував заручини з принцесою. Проте у принцеси вже був один настирний жених. А у головного героя не було жодного бажання одружуватись. Цікаво що за історія - вона ось туточки. де синім виділено. Просто натискаєте і читаєте. 

Обіймаю.