Рецензія на твір "Відьма, кіт та гарбузовий пиріг"

І знову привіт!

Хочеться поринути у казку, де старезна відьма навчить як у світі жити, дасть напучування та мудру пораду? Ох, як же тяжко молодим студенткам зупинитися в своїй помсті, коли прагнеш весь світ розірвати на клапті через зраду коханого. Та завжди знайдеться цікава вахтерка, яка підкаже адресу справжньої відьми, котра за хлібину та яблука згодиться покарати негідника. От саме в таку ситуацію потрапила героїня оповідання Соломії Петрущак «Відьма, кіт та гарбузовий пиріг».

Зраджена дівчина рішуче відправилась для відновлення справедливості до місцевої знахарки. Так, антураж дерев’яної хатинки вражав — тут тобі і піч, і засохлі букетики трав, і старовинні ікони, навіть чорний кіт з різнокольоровими очиськами. Та тільки-но дівчина, розвернувшись на підборах, хотіла покинути занедбане житло, відразу знепритомніла, а коли свідомість повернулася, з жахом зрозуміла, що кудлата відьма кудись її тягне за ногу. Як виявилось, стара перетворила студентку на городнє опудало з гарбузом замість голови. І якщо дівчина сама за три дні не зрозуміє свою провину, то довіку буде гарбузом ходити. На диво, чорний кіт теж не вмовкав, адже колись давно теж був людиною і за нечемне поводження, коротав віку в подобі тваринки.

Студентка оглянулася на безлад, який царював як надворі, так і в хатині, і вирішила для початку навести лад. Може тому відьма така сердита і розпатлана, що проживає посеред бруду та мотлоху? За клопотами і день до вечора добіг, а як тільки дівчина зайшла у хату погрітися біля печі, так і провалилася в дивний сон, де йшла поруч з чоловіком з різнокольоровими очима, а біля них бавилася донечка з пухнастим рудим волоссячком.

Як тільки прокинулась, так відразу робота в руках і закипіла. Спочатку почистила колодязі в печі, замастила тріщини глиною, побілила, пофарбувала, потім настав час прибирання та прання. Навіть встигла покупати знахарку у великій балії та випрати її лахміття. От тільки після купелі відьма занедужала і попросила гарбузового пирога. Після чого вказала дорогу, що виведе на баштан з гарбузами. Як тільки дівчина почала вибирати гарбуз, так з неї зникли чари і вона знову повернула колишню подобу. Однак вона хотіла йти до старенької, щоб допомогти їй одужати, та через щось перечепилася і втратила свідомість.

Опинилася вона знову вдома і саме в той злощасний ранок, коли збиралася поїхати гуртожиток. Невже їй наснилися всі чудасії? Вона вже не сприйняла так гостро зраду коханого, скоріше це все стало байдуже. Віднині в її серденьку замість злості панувала доброта, тому їй так захотілося знайти стару знахарку і дізнатися як в тієї справи. Однак про неї ніхто ні сном, ні духом не знав. Але як тільки дівчина відпустила ненависть і помсту, вона випадково наштовхнулася на гарного чоловіка з різнокольоровими очима зі свого сну. Чудасії все ще відбуваються…

Враження. Приємна легка оповідка, яка читається на одному подиху. Варто прочитати казкову історію, яка навчає прощати, бути мудрішими і не опускати руки навіть тоді, коли хочеться проклинати весь світ. Червоною ниткою проходить ідея не забувати своїх стареньких бабусь і дідусів поки вони ще живі, відвідувати та допомагати по можливості, бо одного разу раптом стане боляче і гірко.

Твір написаний грамотною українською мовою, особливо порадували діалоги дівчини з котом. Хоча спочатку відьма здавалась ще тим чудовиськом, та з часом відтала і перетворилась на звичайну буркотливу бабусю. Сподіваюсь, що головній героїні вдасться знайти своє справжнє кохання, яке завжди буде оберігати її та дарувати щастя.