А вас мати з бабусею ніколи до відьом не таскали? Яйцями прокляття не знімали? На майбутнє карти не розкидали? І ви не знаєте, що гроші їм за допомогу напряму давати не можна? І що справжні відьми постійно моляться та в церкви бігають?

Ну тоді у вас було не таке цікаве дитинство, як у мене. Бо в селі моєї бабусі «потойбічні» послуги процвітають до сих пір, в 21-ому сторіччі. Навіть моя доволі розумна в інших речах мати бігає до сусідки в критичні моменти життя, щоб та їй погадала, хоча офіційно це ніби як гріх.

Тому прочитавши нарешті умови конкурсу я проконсультувалася зі своєю бабусею, не спала всю ніч і накидала оповідання «Остання відьма Чернігівщини») Запрошую всіх поринути у вірування, які не змогли знищити ні релігія, ні прогрес.

*** 

Коли дивна моторошна бабуся після однієї розмови залишає тобі в спадок великий гарний будинок в селі та кота – відмовся. Ось цю пораду я б дала собі, якби повернулася в минуле.

Але для жалю вже явно запізно. Тепер дім з таємницями, привабливий кіт і обов’язки останньої відьми Чернігівщини офіційно належать мені. Завдань ой як багато, бо вороги на порозі та потрібно хоча б своє село захистити. І це враховуючи, що матінка-земля категорично не хоче визнавати мене хазяйкою цих місць. Ну нічого, і без її схвалення впораюся.

Може, відьма з мене поки і поганенька, але українка я з народження. А отже, вороги дуже пожалкують, що прийшли на мою територію.

Що? Чому кіт привабливий? З усього сказаного вас саме це цікавить? Ну то я не можу пояснити. Це наша з ним таємниця.