За вікном капає дощ, і в цей недільний ранок так хочеться поніжитися в ліжку та, аби віднайти спокій в душі, почитати гарну книгу.  В цьому блозі Ви можете віднайти не одну таку, а декілька, що порадують Вас не тільки емоційним змістом та відвертістю, а ще й додадковою знижкою, що активна тільки сьогодні.

Знижка на "Прірва між нами"

- Чого прийшли? – холодно запитала Катя перейшовши відразу до справи, стискаючи руки на грудях, здебільшого від тієї напруги, яка була між нею та незваним гостем.

Макс спантеличено посміхнувся.

А що він хотів? Щоб Катя відразу повисла у нього на шиї? Це ж Наумова… Його колючка, та, яка обере напад, як метод захисту.

Збираючись з думками недолугий начальник поставив склянку з водою на дерев’яний журнальний столик, що стояв біля його крісла та потираючи нервово руки, пішов ва-банк.

- Ти ж знаєш, що ти мені подобаєшся і, що я спеціально все спланував аби ти була поруч зі мною?

- О-у, - протягла Катя важко видихнувши.

Дівоче серденько затріпотало ще швидше, а очі розширилися від подиву. Чогось вона очікувала, що чоловік почне з вибачень, а тут відразу до основного. Прямо в корінь.

- Здогадувалася, - відповіла та відвела очі вбік, не в змозі дивитися прямо на чоловіка навпроти. Аж надто багато протилежних емоцій він у неї викликав.

- А я тобі подобаюся? – на відміну від Каті, Горін дивився на дівчину так, ніби від неї залежало його життя.

Йому важливо було зараз отримати відповідь на це питання, адже Макс ще й досі не розумів про кого насправді йшла мова в сльозливій розповіді дівчини, адже імені ніхто не називав, а обманювати себе припущеннями було не розумно. Тож, затамувавши подих, чоловік чекав вердикту, від якого залежало його майбутнє.

- Хух, - знову видих з боку дівчини та нервова посмішка з поколюванням на кінчиках пальців, які вона нервово потирала.  

Все ж таки, питання в лоб, вибило її з колії, але в якійсь мірі Катя розуміла, що з усім слід було розібратися саме зараз і ґрунтовно, аби на майбутнє не залишилося більше питань та не виникло непорозумінь між ними. І, зібравши до купи волю та залишки своєї відваги, Катя відповіла настільки чесно, скільки могла:

- Так… - відповідь давалася важко, - але…

- Знаю, - не дав договорити Макс, та підсів до неї ближче, майже на сам край крісла на якому сидів, очима радіючи від почутої відповіді, що обливала серце солодкою нугою. Саме це він хотів почути та саме за цим прийшов сюди. - Я налякав тебе, - зауважив з каяттям в голосі, згадуючи слова та емоції, які втягував в себе, як губка.

- Так, - видих, який приніс полегшення.

Після того, що трапилося у кабінеті генерального директора, Катя й не мріяла, що він проявить розуміння. Більшість чоловіків не отримавши бажане зляться та капризують як маленькі діти, настирно та вперто добиваючись свого. А тут такі зміни… Невже і правда шкодував про скоєне?

- Я не знаю, як це робиться правильно, - нервові потирання в руках тільки збільшилися, разом з незрозумілим сіпанням в тілі. Дорослий чоловік ніби закоханий та невпевнений у собі підліток переживав емоції, які важко було контролювати, - … але, я хотів би зустрічатися з тобою. – Сказав та видихнув. -Ти станеш моєю дівчиною?

Дівочі карі очі різко розширилися від почутого, серце стислося ще сильніше та почало відбивати незвичний ритм. Гріх було обманювати, що вона не відреагувала на його пропозицію. Десь глибоко в душі, Каті цього дуже хотілося, але гірка правда та ще гірша практика відразу приземлили політ фантазій та вказали місце, видавши один єдиний правильний варіант, той, в якому їх з Горіним нічого не пов’язувало.

- Ні, - сказала ледь чутно та через силу, приглушаючи біль ймовірної втрати. - Можна я не буду працювати на Вас? – витерла перші сльозинки, що покотилися щоками.

- Ні, - тепер вже Макс відвів очі в бік не в змозі витримати відмови, що вколола в саме серце. Жовна грали, а кулаки стискалися в надії втримати себе від ще більших помилок.

Дивитися на цю картину збоку було боляче, але найбільшу біль кожен з них відчував в середині.

- Тоді у нас нічого не вийде, - зробивши власний висновок, Наумова машинально стерла німі сльози, що продовжували котитися її щоками та обпікати м’яку шкіру.

- Ти мені потрібна… - пересилюючи себе зовсім тихо промовив Горін та стиснув кулаки ще сильніше, картаючи себе за подібну слабкість. Адже за його думкою, справжній чоловік не повинен виглядати як ганчірка, рівноцінно так як він себе зараз відчував.

Безперечно на нього давила його гордість, та було щось таке, що швидко загасило її настільки, що вона вже не палала, а ледь жевріла.

- Що? – перепитала Катя ще раз, хоча добре почула з першого разу. Повторення їй потрібне було для усвідомлення правдивості сказаного чоловіком.

- Я не зможу без тебе, - процідив крізь зуби Макс та підірвавшись із крісла рвонув на неї.

Читати книгу

Як і обіцяла, сьогодні також діє знижка на серію "Гарячі боси" від Анни Харламової: 

Ти мій бос?!  Я твій бос!  Твій бос - я!  Бос тут я!

На книгу Повернути втрачене від Юліани Бойлук, та на книгу Пройти під веселкою від Мар'яни Долі.

Приємного читання на порталі БУКНЕТ!