Індійський Степан Бендера

Цього дня 21 жовтня 1943 року , на картi свiту виникла нова держава - Азад Хiнд , що в перекладi "Вiльна Індія". Очолив її ідейний борець за незалежність Бос Субхас Чандра, чия доля надзвичайно схожа з українським борцем за незалежність Степаном Бандерою. 

  Упущена можливість

 Народився майбутній борець за незалежність Індії в 1897 році, в доволі забезпеченiй сім'ї. Подробиці його дитинства мало видомi. Бувши дев'ятою дитиною з чотирнадцяти , що для Індії норма, з малу навчався в приватних коледжах. 

 Його студенство припало на роки першої світової, i подальшу кризу Британської імперії. Ще в 1915 роцi Бос Хандра став вербувати людей , для підняття революції. 

 Час був вдалий. Найбоєздатніші частини були виведені з Індії на фронти першої світової. Тi якi лишилися , передислоковані до кордону з Китаєм , де в той час була обширна німецька колонія.  По суті справи в містах лишилися нечисленні гарнізони, якi охороняли стратегічні об'єкти ( склади , порт, залізниця) i поліцейські сили. Час для повстання вдалий. Але індуси його не слухали. 

 Зате його слухали, i уважно слухали поліцейські. Боса Чандру декілька разів замiтають на нари. Але під час першої світової, Індійська поліція , на крикливих студентів не відволікалася. Геморою вбуло два - кримінальний свiт, який всюди i завжди активізується в умовах воєн, i німецькі шпигуни. Яких також вистачало. До того ж його все одно ніхто не слухає. Занадто молодий, фактично не відомий в русi. 

 Виступить на якомусь мітингу, закличе до революції, поліція його в "воронок" посадить, потримають пару днів, i відпустять. До кінця першої світової війни , Бос Чанду мав приблизно двадцять ходок різної тривалости. 
 Активного, молодого оратора, якого пресують "менти поганi", народ став підмічати, прислухатися. Проте, вже все змінилося. 

 З завершенням першої світової 1918 році, індійські військові були повернутi на місце дислокації. В дев'ятнадцятому, з початком війни за незалежність Ірландії, аби не допустити "Ірландського сценарію" в iнших колоніях був посилений полiцейский нагляд. 
 Час було упущено. 

 Реформа по британські
  Після вiйни Бос Чандру потрапив в поле зору iншого відомого індійського лідера - Мхат Нагамбi. Один з найвідоміших пацифістів у свiтi. Вiн був прихильник "здобуття незалежностi мирним способом". 

 Тут треба сказати, що Ірландія дечому та навчила Британців. В імперії почалося щось на зразок реформ. Були дозволені політичні партії, місцевим стали дозволяти займати відповідальні посади. Бос Чандру, за порадою Мхат Нагамбi , починає займатися політикою. 

 Вершиною його політичної кар'єри стане обрання мером Калькутти в 1930 році. Займаючи високий чин глави одного з найбільших міст Індії, вiн почина активну реформаторську діяльність. Яка рубалася просто на корні. 

 Система була побудована так - ви місцеві, можете там ухвалювати закони, якісь реформи починати, але затверджувати все це діло будемо ми. Без санкції генерал-губернатора ви нічого не зробите. 
 Коли Мхату Нагандi було повідомлено про цей стан речей, вiн став заспокоювати своїх сподвижеників. Мовляв, те що ми зайняли посади при владі, це вже перемога . Боса Чандру, така перемога не влаштовувала. Вiн  розриває контакти з Мхат Нагамбою, визнаючи правда що його ідеї гарні, але не реальні. 

 Чекаючи на грозу

 Після розриву з Мхат Нагандi приходить до більш радикального напряму. Вiн засновує "Індійську гвардію" - спеціальний загін місцевої самооборони. Займалися вони охороною вулиць, по типу дружинників. Зброю їм ніхто не давав. Ходили з бамбуковими палицями.  Це звісно не вогнепальна зброя, але й до сьогодні використовується в якостi ризинового кийка. 

 Мхат Нагандi , треба сказати , все це назвав "Цирк". А от те, що було не цирком, так це закупка зброї. Налагодження контактів з СРСР i Німеччиною, як противниками Британії. Маскування під спортивнi клуби таборів підготовки. 

 Чудово розуміючи, що самотужки Британію не здолати, а її вороги поки що його не підтримають, став накоплювати ресурси, чекаючи грозу. I вона настала.

 Індійський Монте Крісто

 З першим залпом другої світової, Бос Чандру був заарештований. Спочатку під домашнім арештом, потім повноцінно i серйозно. Британці хотіли швиденько зшити діло на " Изменника родини", але не вийшло. 

 В Iндii вже сформувалося громадське  суспільство , яке починало вимагати доказів, оприлюднення матеріалів справи, відкритого суду. В плани Британців це  не входило. Вони думали по швидкому стратити Боса Чандру . Коли керівництво дає команду "Фас" , менти себе доказами не напрягають. 

 Всі чудово розуміли, що якщо та маячня в них в теках, потрапить до суду, а якщо він ще буде відкритим, то все звинувачення розвалиться . Але й вихід був простий - кожен більш менш досвідчений слідчий, знає тисячу i один спосіб як затягнути справу до безкiнечностi. 
 Але в плани Боса Чандру не входило всю вiйну годувати тюремних клопів. 
 

Одіссея по союзниках 

 Бачачи що справу затягують, Бас Чандру планує втечу. 17 січня 1941 року йому вдалося втекти. Вибравшись в Афганістан, зустрічаються з агентами абверу. Вони його "підкидують" до радянського кордону, повідомивши своє керівництво. 

 Те що перши роки Другої світової , Iндийський Степан Бенера провив в тюрюмi, не означало що він був вiдiрваний вiд реальностi. Йому доставляли пресу, вiн зустрічався з адвокатами, своїми сторонниками, i був в курсi справ. 

 В той час, активною була тема союзу Німеччини з Радянським Союзом. Британці вважали що Сталін, вступить в вiйну на боці Гітлера. Тож після втечи , Бос Чандру попрямував до СРСР, аби запропонувати свої послугу майбутньому противнику Британії. 

 Проте в британській розвідки також не дурні сидять. Вони швидко встановили що втікач в Москвi, i стали вимагати його видати. Але тут рейх підключився , i в березні 1941 року, вiн вже на території Німеччини. 

 З прибуттям до , вiн відразу приступив до формування батальйону СС "Вiльна Індія" , які були набрані з численних індійських емігрантів . Не зважаючи на свою назву, ця військова частина фактично в боях участi не приймала, а була ще одним пропагандиським ходом. 

 Наступний поворот в його житті -  29 травня 1942 року. Особиста зустріч з Адольфом Гітлером. На нiй вiн заявив , що пiтримує індусів, але вона не входить в зону його прямих інтересiв. Тому переадресовує його до Японського посла

 Об'єднуй i володарюй

 Після цієї зустрічі Бос Чандра відбуває до окупованого японцями Сингапура. Там налагодив зв'язок з своєю мережею, i став формувати "Індійську національну армію", сформовану з колишніх військовополонених індусів. 

 Операція по звільненню Індії починалася вдало. Піднімалися повстання, з ходу захоплювалися острови, армія перейшла кордон, більшість населення сприймали їх як законну владу Індії, але далі декількох районів просунутися не зуміла. 

 Одвічний принцип "Розділяй i володарюй" Британцями  був перевернутий навпаки. Ними були об'єднані індусько -  будейська Індія, i мусульманський Пакистан. Якi до Британців були дві різних країни, i після них такими стали. 
 Окрім релiгiозного питання, спрацювала улюблена імперська тактика - не чiткi кордони в середині країни. Це призводило  до великої кількостi спiрних земель, як наслідок - ворожнечі двох націй. 

 Як тiльки Індійська армія вступила звільняти свою батьківщину, в Пакистані тут же сформувалися добровольчі загони на їх придушення. 
 
Вiльна Індія

 Уже до Жовтня 1943 року, було досягнуто певної рівноваги на фронти. Індуси не могли просуватися далi в глиб країни, але й Пакистанці не могли їх вибити. Бої перейшли до окопних, в дусі Першої світової. 

 Тут цікавий момент - Британія не давала пакистанцям танки. Боялися що вони проти них повернуться. А в Японії їх i так було не багато , аби ще й роздавати.  По умовах договору Індію звільняли індуси, без японців. 

 Не маючи можливостi просуватися в глиб країни Бос Чандра став розбудовувати те що мали. 21 жовтня була проголошена незалежність . 24 жовтня сформований уряд. Випускалася власна валюта. Почтовi марки. В них був свій герб, гімн, прапор. Приймалися власні закони. 

 Треба сказати японці, добротою душевною не вирізнялися, i бiд натворили не менше чим нацисти. Один факт - те що людина на 80 %  складається з води було встановлено японським підрозділом "Загiн 731". Військово полонених, попередню зваживши, заганяли в спеціальну парилку. Де висушували до стану скелета, а потім зважували те що лишилося. 
 Але за індусів був Адольф Гітлер, а проти нього перти японці не хотіли. 

 Лапа Кремля
 Все хороше, має властивість закінчуватися. От так в 1945 році , коли японці тикали з Азії прийшов кінець "Вільної Індії". Якщо з учасниками цього руху ситуація ясна, про що нижче, то з главою до сьогодні загадка.   

 Офіційна версія наступна - 18 серпня 1945 року, Бос Субхас Чандра сів в літак , маючи намір летіти до Японії. Літак розбився десь під Тайванем. Вже тоді ,в цю версію ніхто не вирив. 
 Справа в тому , що уламків літака, i відповідно тіла національного героя Індії не було знайдено. Як тоді, так i до сьогодні. 

 Британiя відразу же заявили "Японці лiквiдували свою маріонетку". Японці оперативно провели розслідування, i представили докази що їм , тiкаючи з Азii, взагалі не до нього було. 
 Індуси стали котиться на британців. Бо якби Бос Чандра був живий, вiн може б i не очолив Індія, але величезний вплив мав би. Британцям тоді так мирно не пiти. 

 Такi дискусії продовжувалися аж до 90-х. В час  коли архіви були відкритi , впливла наступна інформація - на Луб'янці була сформована розвiд група, з цілью захоплення  Боса Чандри. З подальшою його перевербованою для підняття комуністичного повстання в Iндii. 

 Що пішло не так ,невідомо. Чи то при перевербовцi перестаралися. Чи то нестільки не хотілося їхати до Кремля , що опiр чинив. В часи коли архіви були відкритi , Індія не була в пріоритетi в дослідників. Ну а зараз, коли гебешник все знову засекретив, дізнатися можливостi немає . Проте його справа не минула безслiда.

  
 1945 рiк . Британці готуються покинути Індію. На останок хочуть вчинити розправу над індусами з "Вільної Індії". Проте на їх підтримку збиралися мітинги, з вимогою випустити національних героїв незалежної Індії. 
 Совоє прохання підкріпили британською ж зброєю, яку явно мали намір пустити в діло в випадку відмови. Як результат - масштабна амністія