Мої любі! 

Вітаю вас зі святом!!! 

Сьогодні хочу порекомендувати вам книгу моєї колеги, яка бере участь у флешмобі Богиня_у_квадраті

Новинка від Міки Стів

Назва книги говорить сама за себе, але чи правильні ваші здогадки? Якщо вам цікаві теми богиня_у_квадраті, бос та підлегла, гумор, тоді вам точно на сторінки книги

"Пампушка для тирана"

Що робити, коли ти поставила собі ціль, а тобі весь час заважають у її досягненні? Правильно! Погодитись на пропозицію боса!

Книга розповідає про просту дівчина, яка народилась у сім'ї пекарів, що і зіграло важливу роль у її фігурі, як і те, що через надмірну опіку вона ніяк не може скинути вагу. Бабуся у неї така, що й мертвого нагодує. 

А от наш бос хоч і уродженець з України, але живе за кордоном. Його мати та батько займаються друкарською справою, як і він сам. Обставини складаються не найкраще для його бізнесу, тому він полишає підготовку свого весілля на наречену і матір, а сам летить на Батьківщину.

Що вийде з цього, як все закрутиться і чим закінчиться, ви можете почитати на сторінках книги.

Уривок з роману:

Нещодавно Любов Іванівна надіслала мені на пошту новий список кандидаток, і я одразу ж взявся за нього — набридло виконувати не свою роботу!

— Ніколи не думав, що підбір власного асистента така дурнувата справа, — промовляю, дивлячись на чергове резюме з черговою модною фіфою. — Ідеально все, але щось мені підказує, що у її голові завелась пліснява.

З представлених осіб я залишаю жалюгідний мізер і призначаю зустріч із ними на завтрашній ранок. Про це я повідомляю кадровичці, щоб та довела до їхнього відома, коли брити ноги та одягати найкращий одяг, як і наказую знайти гідних кандидатів серед робітників своєї фірми. 

“А що як пощастить!” — неодноразово повторюю, наче мантру, але майбутній “показ мод” тільки завтра, а потрібні документи самі себе не принесуть.

— Хоча… — усміхаюся, адже вигадую, що можна зробити, щоб полегшити своє життя. Тягнусь до селектора й набираю потрібні цифри.

— Добрий день. Архів, — чую знайомий голос, адже після ТАКОГО знайомства важко забути не просто голос, а й усі деталі!

— Добрий день, — вітаюсь, адже ввічливість у мені плекали ще з перших використаних мною памперсів! — Це Власта, ем-м…

—  Романівна.

— Так. Дякую, — стримую смішок від серйозності тону по той бік. — Власто Романівно, у мене до вас доручення від Олександра Миколайовича.

— Ем-м… справді? А яке? — швидко додає. 

— Йому потрібні деякі документи. А саме… — перераховую.

— А ви хто? Тобто, з ким я маю честь розмовляти? — виправляється. У дівочому голосі чутно нотки переляку.

— Все, що вам потрібно знати, я вже повідомив! — говорю грубим голосом. — На виконання поставленої цілі у вас дев'ятсот секунд, — збиваю виклик і засікаю час.

Дуже сподіваюся, що змогла вас зацікавити. Забирайте книгу в бібліотеку, щоб не загубити) 

Гарного та спокійного всім дня! Ваша Уляна Пас!