Закохані чоловіки обіймають своїх жінок, не чужих.

Влад думав, в пристойному одязі Аліса буде пристойною, але вийшло навпаки)))

Як вам смак Влада в одязі? ;) Нормально ж підібрав! Але Алісі все коротке й відкрите треба!)))

Хвилин через десять Влад уже тримав у руках синю спідницю-олівець до коліна з маленьким розрізом спереду і білу блузку з комірцем до шиї та короткими рукавами з рюшами. Я подивилась на цей комплект так, ніби він запропонував мені добровільно вступити в монастир.

— Я це не вдягну.

— Чому? — Влад спокійно оглянув одяг. — Цілком гарно, як на мій погляд.

— Спідниця надто довга. А блузка надто закрита.

На його губах раптом з’явилась ледь помітна, хитрувата посмішка.

— В цьому весь сенс.

Я повільно усміхнулась у відповідь.

— Хочеш побачити мене в цьому одязі?

— Так.

Я зробила крок ближче.

— Тоді сам його на мене вдягни, — я грайливо смикнула його за краватку, радіючи, що поруч немає басейнів і він не зможе мене в нього штовхнути, щоб остудити.

Влад повільно видихнув і заплющив очі на секунду, ніби подумки рахував до десяти.

— Алісо, ми в публічному місці. Я не збираюсь з тобою гратися. Йди в примірочну.

Джеміні в нас пристойний ШІ, тому блузка в Аліси не демонструє те, що описує текст. А жаль)))

— Нормально? — невинно запитала я, виходячи з примірочної, навмисно залишивши один ґудзик розстібнутим так, щоб було видно бюстгальтер.

Влад окинув мене важким поглядом.

— Вона червона! — він ковзнув поглядом вниз — від грудей і до низу спідниці.

Я ледь не розсміялася. Невже його так бентежить колір?

— І що? У вас в офісі заборона на яскраві кольори?

— У нас в офісі заборона на спокушання чоловіків.

.

Ось тільки сам Влад вже й спокусився. Майже. Ще б трохи і... але дещо їм завадило. Що — читайте в сьогоднішньому розділі. ;)

— А мені здається, що ти забуваєш — я тобі не хлопчик, з яким можна гратися, — голос Влада все ще звучав хрипко, але тепер в ньому прорізалися сердиті нотки. — І взагалі — в мене є наречена.

Я ледь стримала смішок. Дорослий чоловік, а виправдовується, як хлопчисько! Якби не хотів, щоб я з ним гралася, то й не вівся б на провокації. Але варто було мені показати трохи більше, ніж потрібно й посміхнутися трохи хитріше, ніж зазвичай, як Влад вже плавився і стікав до моїх ніг калюжкою. І наречена! Я не знала, що в нього там за стосунки з нею, але певно не ідеальні, якщо він так легко притискає до себе іншу. Закохані чоловіки обіймають своїх жінок, а не чужих.

А ще історія вже набрала свою першу тисячу переглядів!❤️❤️❤️ 

Дякую всім, хто читає!❤️❤️❤️  Хто ще не читає — запрошую!❤️❤️❤️ 

Читати: "Шалена для архітектора" 

Мої соцмережі: ТікТок та Інстаграм

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Оксана Павелко
31.05.2026, 17:13:46

❣️❣️❣️

Рубі Вайн
01.06.2026, 01:04:34

Оксана Павелко, ❤️❤️❤️

avatar
Оксана Морус
31.05.2026, 14:25:31

❤️❤️❤️

Рубі Вайн
01.06.2026, 01:04:32

Оксана Морус, ❤️❤️❤️

Інші блоги
❤️тамін та Валерія. Палке протистояння ❤️
Дорогі мої читачі та колеги-автори! ❤️ Я неймовірно, безмежно вдячна кожному з вас за ваші гарячі лайки, зірочки, рекомендації під книгою і, звісно ж, за ваші неймовірно теплі коментарі! Кожен ваш відгук — це моє натхнення,
❣️❣️❣️ сторінка взаємної підтримки❣️❣️❣️ 
Привіт усім. ✨✨✨ Я часто думаю про те, скільки цікавих людей зібралося тут, навколо наших історій. Мені хочеться, щоб ми були ближчими, тому я прошу вас підписатися на мою сторінку. Я обіцяю відповідати такою ж увагою
Пастися В Раю
Ти мені показав де яблуня, а де змій, і пустив пастися — бездумно і мовчазно... "Не чиняй галасу, не псуй раю..." — сказав ти. А що таке той рай, я не знаю. У твоєму саду було яблуко і змій. Такий собі вибір,
Запах дому.
Сьогодні хотіла відпочити. Нічого не писати. Бо думок надто багато. Вчора перечитувала написане, робила собі нотатки: що скоротити, що розкрити більше. Деякі спогади знову довели до сліз. Тож вирішила перепочити. Випила
"Танго з мажором", "Дика фурія..." — оновлено!
Всім привіт! Запрошую до оновлен двох книг. ✨✨✨ — Я беру паузу, — упівтону відповідаю. — Міє, ти не можеш... Це просто неприпустимо, — гримає юнак, а тоді, нахилившись ближче до мене, тихіше кидає: — Ти
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше