https://booknet.com/uk/book/polyuvannya-na-mislivcya-b403983

"Залетів в палату, а там всі сплять. Дід її обгорілий одразу відкрив очі, а потім удав, що теж спить. А я все бачив, той дід чомусь завжди прикидається.

А Слава ніколи не прикидається, не напускає туману, ніякого кокетства отого дешевого. І все одно я, коли коло неї, нічого не розумію. Ні про що не турбуюся. Бо так і має бути, щоб я коло неї, вона коло мене.

І вона спить - сидячи біля тумбочки, голову на руки схилила. Довге, темне й лискуче волосся накрило кришку й стекло вниз важкою хвилею. Згадав його запах, що зводить з розуму, і підвис.

Невже це та лялька, яку я оживив? Ні, та була не така. Вона завжди дивилася мені в очі. Ніколи не відверталася й не сердилися.

І тут Слава наче почула мої думки. Підвела голову, струснула волоссям і розплющила очі. Її погляд ні на чому не затримувався. Очі ще нічого не бачили зі сну.

І це були ті самі очі. Вони повільно сфокусувалися на моїх.

Дежавю. Наче бачить все, що у мене в голові. Тільки тепер, мабуть, засудить за все, що я їй зробив і не зробив."

Скоро дізнаємось, чи засудить. І чому вона тут, а не на презентації. Але зараз їм обом не до того.

Дякую за вподобайки й додавання до бібліотек, ви ж знаєте, автор вподобайкозалежна людина

https://booknet.com/uk/book/polyuvannya-na-mislivcya-b403983

Час стирає не все,

окремі миті

назавжди застрягають у пам'яті,

і ніхто вам не скаже,

чому саме ці,

а не інші

(Марк Леві) 

Влад теж не може знати, чому згадав саме ці події, але знає, що вони визначили все у його існуванні. І в центрі спогадів - одна дівчинка.

Новий розділ - після 24:00.

Тепла вам душевного і важливих спогадів за будь-якої погоди.