Вітаю, друзі!

Новий розділ уже на сайті! 

За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels

– Не кажи, що теж хочеш запалити на танцмайданчику?
– Я ще замало випив…і, вочевидь, не достатньо вмер аби витанцьовувати там, після них, – похмуро зазначив Торнтон.
Беліал розреготалась.
– Ти, що соромишся?
– Ні, проте…
– Перед ким? Двома демонами і трьома занепалими? Королі не засудять, Рідлі начхати на тебе, Асмодей і сам танцювати не вміє. Що тобі втрачати? 
Він підняв очі на Беліал. Веселі бісики в ультрамаринових очах змусили детектива всміхнутись, чомусь тієї миті він раптом повірив, що все можливо, дивовижне відчуття.
– Гаразд, – зітхнув він, підводячись. – Ходімо.

– Що ж…гадаю саме час потанцювати, доки наш музика не відійшов у астрал і не почав награвати мешапи AC/DC і Pantera, під це віденський вальс буде складнувато реалізувати.
– Вальс? – пирхнула королева. – Ще чого!
– З тобою, хоч польку, – всміхнувся він. – Після всього, що на нашу долю випадало – хай невдалий вибір танцю буде найбільш неприємною річчю.
Ізуель хитала головою, всміхаючись. Люцифер злегка вклонився, подавши руку:
– Потішиш мене, кохана?
Вони повернулись одне до одного, його рука лягла на її талію, притуливши ближче. Король та королева не зводили одне з одного очей і рухались напрочуд майстерно. Обоє гнучкі, граційні, сповнені такої дивної синхронності, яку можна побачити лише у тих, хто був призначений одне одному, сповнений любові, пристрасті та бажання.
Люцифер час від часу крав короткі цілунки у Ізуель, та при цьому жоден не збився з ритму і танець продовжувався, вражаючи всіх присутніх. Сукня королеви злегка шурхотіла простором. Кожен їх рух неначе заповнював простір, заворожував.

До речі танець Ізуель та Люцифера пряма відсиланка до їх видовищного танго з першої частини циклу.

Ну, і трохи костюмів, Ізуель у сукнях вкрай рідко)

Залишивши палац Володарів, Асмодей та Рідлі не зронили ні слова. Мовчки крокували прохолодним нічним простором, зрідка поглядаючи одне на одного.

– Про яку жертву говорив Люцифер? – спитала насилу вона.

– О, то ми одразу будемо про це? – сухо реготнув він. – Без прелюдій?

– Ти ж знав, що я спитаю, – знизала плечима Рідлі.

– Звісно…

– То…що сталось? Які душі ти врятував?

– На землі я зустрів жінку.

Рідлі несвідомо скривилась.

– Та бути разом ми не могли.

– Із очевидного: ти – демон, а вона смертна.

– Авжеж, – нахмурився він.

Повисла тиша.

– Гаразд, даруй, – хитнула головою занепала. – Продовжуй.

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘

Анотація до книги "Talis est Obsessio"

Talis est Obsessio (Така вже Одержимість)
Ніхто не застрахований від кохання. Ні демони, ні янголи, ні смертні. Хай якими прихильниками "нижчого" клеймують перших, якими прагненнями до "високого" виховують других, чи якими грішними вважають третіх. Ніхто не застрахований від пристрасті чи бажання. Та все ж, у вирі почуттів та пошуку сенсів варто визначити: це все ж любов, чи одержимість?

☝️

Клікніть на троп-картку, щоб побачити тизер до книги!

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨
(піктограми клікабельні)

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️