Запрошую Вас до читання новинки оповідання у жанрі містика: "Буде тобі, враже, як та відьма скаже" 

Єдина хатина у покинутому людьми селі, готова приймати своїх гостей, навіть непроханих. Незрозуміла чортівня відбувається у тому дворі, а непрохані гості, десятками пропадають у місцях поблизу, ніби у бермудському трикутнику. Які ж таємниці приховує містичне місце та сама тітка Орися, яка живе своїм розміреним життям разом з кішкою?

Обкладинка від Дар'ї Новицької

Фрагмент для ознайомлення: 

Тільки-но перші півні проспівали свою пісню, дерев’яні двері зі скрипом прочинилися, а на подвір’я вийшла пристаркувата жіночка, тримаючи чорну кішку в руках.

Невисока хатина, яку ще власними руками побудував її батько, мала низьку стелю та маленькі вікна, і була єдиною уцілілою садибою у цьому поселені, яке вже давно покинули люди. Тож, двір тітки Орисі та хата зі старим шифером і глиняними стінами, пофарбованими білим вапном, на кілометри довкола, вважалася кращою оселею, яку можна було побачити на цих землях.

Тут вона народилася, тут збиралася доживати віку, плекаючи свою землю, як рідну матір та радіючи кожному дару, що давала матінка-природа. Тут вона черпала сили та енергію, поглинаючи тисячолітню мудрість, живучи в гармонії зі світом. А зараз, стала посеред двору та важко вдихнувши ранкове повітря весняного місяця, поморщилася різко, неначе в носі засвербіло.

- В повітрі смертю запахло, - звернулася тітка Орися до кішки, яка вже багато років розуміла її з-пів слова. – Треба підготуватися, - почулося слідом, і чорна, як ніч, компаньйонка, нявкнула декілька разів, у відповідь почувши: - Знаю.

ЧИТАТИ ОПОВІДАННЯ