Вітаю, дорогий мій читачу!

Бачу, що на моїй сторінці з'явились новенькі, котрі розпочали знайомитися з моєю улюбленою книгою "Ніколи не кажи Ніколи". Я дуже люблю цю історію, бо вкладала в неї всю свою душу. І хоча книга вийшла вже більше року тому, ваші коментарі для мене і досі будуть дуже актуальними!

Нижче уривок із книги: 

- Якого… - «хріна» хочу сказати я.

  Але дівчисько мене перебиває.

- Та хто ти такий, щоб дозволяти собі подібне?! – верещить вона.

  Вона шо, блін, рьохнута? Хіба це не вона щойно виплеснула на мене відро води?!

- Якого фіга?! – тепер кричу я. – Ти шо, ненормальна?!!!

- Та це ти – козел ненормальний! Що, підійти та поговорити по-людськи не можна було?! Але ж ні, не царське то діло – руки бруднити!

- Шо? – диву даюся я. Вона, стопудово, рьохнута.

- Я тобі скажу, шо! – продовжує верещати божевільна. – Ти – СЛАБАК, раз не можеш розібратися з дівчиною, що молодша за тебе, а підсилаєш своїх подружок! Ти – БОЯГУЗ і самозакоханий ІДІОТ! Ось ти хто!

  Шо за фігня? Вона щойно облила мене відром води, я з ніг до голови мокрий, а вона ще й ображає?! Це уже явний перебір. В мені починає зріти бажання прибити цю малявку.

- Не знаю, хто тебе про що попереджав, - крізь зуби ціджу я. – Але очевидно, що попередження не подіяло. І раз я боягуз і маю тебе попередити особисто…

  Не домовляю фразу, хапаю істеричку за лікоть та заштовхую в роздягальню, з якої щойно вийшов. Притискаю двері плечем та замикаю на ключ. Поки я це роблю, дівчисько несамовито молотить у двері.

- Відчини, відчини негайно! Псих! – волає вона.

  Починає бити двері ногою, звуки ударів стають голоснішими.

- З нас двох тут тільки один псих! – емоційно відповідаю я. – І він замкнений в роздягальні.

- Досить цих безглуздих жартів! – лунає голос за дверима. – Відчини!

  Ага, розбігся.

- А хто сказав, що я жартую? Ти догралася, Мишка. Тепер посидь і подумай про свою поведінку.

- Я не мишка!!! – психує вона. – Виродок! Сволота! Псих! Ідіот! Козел! Ненормальний!

- Можеш кричати скільки влізе, - вже більш спокійним тоном відповідаю я. – Це була остання пара фізри на сьогодні. Тож більше ніхто сюди не прийде.

- Ненавиджу! Ненавиджу! Ти за це заплатиш!!! – верещить вона за дверима.

 Але мені абсолютно пофіг. Мене давно так ніхто не виводив з рівноваги.

- О, повір, я звик за все платити, - всміхаючись, натискаю на вимикач світла, розвертаюся та іду геть.

https://booknet.com/uk/book/nkoli-ne-kazhi-nkoli-b299042

Але це не все! Книга має продовження! І сьогодні я роблю на нього максимально можливу знижку! Не пропустіть! Читайте, отримуйте задоволення та діліться своїми враженнями!

 https://booknet.com/uk/book/nkoli-ne-kazhi-nazavzhdi-b344872