Але, можливо, ангел пропустив лекцію про те, що робити з демоницями...

♥ ♥ ♥

М’який ворс ковзає по шкірі, вкриваючи щоки й підборіддя густою білою піною. Кассіель сидить нерухомо, хоча його погляд раз у раз повертається до бритви в її руках.

— Янголятко, невже ти справді думаєш, що я переріжу тобі горло цим лезом?

— Я цього не казав, але… — він знітився. — Знаєш, нас усе життя вчили не довіряти демонам і триматися від вас подалі. 

Луксурія засміялася. Однією рукою вона обережно підняла його підборіддя, змушуючи відкинути голову назад, а другою піднесла бритву. 

Холодне лезо торкнулося шкіри, через що Кассіель мимоволі напружився.

— А ти все одно довіряєш, — прошепотіла вона, роблячи перше точне, плавне ковзання. — Сидиш тут у простирадлі, збуджений і дозволяєш мені тримати лезо біля свого горла… Цікаво, правда?

♥ Luxuria. Останній гріх ♥