Ранок має починатися з солоденького

Доброго ранку, любі)

Чудодійний тортик дівки-біди вже зцілив нашого боса-геть-не-молокососа, то ж Олег Юрійович вже в строю й готовий звершувати подвиги! 

Але то - потім, а зараз… смачненьке.

До речі, смачненьке буде оновлено сьогодні опівдні)
А поки - смачний кусь “Пампушки для боса”

 

R1JfVzQaPp08-C9Usc-hN8B0NGTNFfyC5ogYp1VUU43p2kIGCQ5BP2XHRTfQYO7tbp4RTBrJog3POhVk0dF2FwuoCJY9CKkMizG1srumKqgFXq4-Nx6VafNJYqWvAYifJUxnFDIIpaS9BJpmkn4TAZGADp4IEIGPnYV4ouUZ6Rg_m9kKXadZHZa8xg

Чоловікові пощастило – у приймальні було порожньо. Хоча, в принципі, чому дивуватися, якщо майже весь офіс порожній? Кинувши речі на диван, Олег швидко попрямував до холодильника, схованого у шафі. Серце аж завмерло від передчуття, а рот затопило слиною, але всередині щось глухо гупнуло – на поличках миша повісилася. Буквально – Катя туди іграшку повісила, щоб нагадати, що хтось обіцяв смачні обіди й не дотримав слова. Тарілки з тортиком, чи хоча б його крихтами не було. Вперше в житті Дарко відчув розпач через солодке. Захотілося ображено надути губки й спитати, хто такий безсовісний, але стримався – він дорослий самостійний чоловік! Так! І його не потрібен той жалюгідний шматок тіста! Навіть якщо він найніжніший та найпрекрасніший з усього, що коли-небудь їв.

- О, босе, ви вже повернулися! – грюкнуло за спиною, і до кімнати маленьким ураганчиком влетіла Катя. Як для ураганчика маленьким. – А що смачненького принесли? – встигла всунути свого носа за його плече дівчина.

- Я… - в голові крутилися найбезглуздіші варіанти відповіді – зізнаватися у власних мотивах не хотів. – Вершки шукав, - знайшовся нарешті. Ну а які ще варіанти, якщо класти нічого було?

- Вершки? – напевно, знову хотіла до його лоба потягтися, але передумала: - ви ж каву навіть без цукру п’єте, - нагадала з сумнівом.

- А сьогодні вирішив щось нове скуштувати! Маю право?! – роздратовано гиркнув. Ну, звісно, вона його торт зхом’ячила, а йому навіть жалюгідні вершки не можна!

- Босе-е-е-е, - протягла, незадоволено оглядаючи керівника. – А ви точно себе нормально почуваєте?

- А що, не схоже? – ображено уїдливо перепитав.

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Каміла Дані
27.09.2022, 10:01:55

Саме так!!!

Інші блоги
Я потихеньку намагаюся повернутися ❤️
Мої любі, насамперед хочу сказати вам величезне дякую. За вашу підтримку, теплі слова та коментарі. Повірте, для мене це дуже багато означає. ❤️ Я потихеньку намагаюся повертатися до роботи. Не так швидко, як мені хотілося
Шалений вечір триває)))
— А хіба твоя дівчина не руда? — за спиною пролунав смішок. Що ж, хотіла вжалити, та не вийшло. Проте моє роздратування досягло небаченої до сьогодні позначки. Бо я розвернулася і серйозно сказала: — Вона
Вечірня Дзенографія, ч.5
Раночку, хлопчики й дівчатка - це знову... ну, ви зрозуміли, хто саме) – Ти Дзен, – він радше стверджував, ніж питав. – Ні, шановний, ви помилились, – я рішуче замотав макітрою. – Мене звуть Гюго, Віктор Гюго.
Коли вийде продовження: розклад усіх книг
Вітаю! За останню добу мене найчастіше питали одне: куди зникли книги і коли можна буде дочитати. Відповідаю всім одразу. Я переїхав на нову сторінку, тому всі історії публікуються тут заново, з першої глави. Перші глави
Степ та Олімп: запрошую вас у світ, де боги не...?
Сьогодні я прийшла до вас із чимось трохи незвичним. Не з новим розділом, не з анонсом прем'єри й навіть не з черговою порцією авторських страждань. Хоча без останніх, звісно, не обійшлося.)) Я нарешті вирішила показати
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше