Доброго ранку, любі)

Чудодійний тортик дівки-біди вже зцілив нашого боса-геть-не-молокососа, то ж Олег Юрійович вже в строю й готовий звершувати подвиги! 

Але то - потім, а зараз… смачненьке.

До речі, смачненьке буде оновлено сьогодні опівдні)
А поки - смачний кусь “Пампушки для боса”

Чоловікові пощастило – у приймальні було порожньо. Хоча, в принципі, чому дивуватися, якщо майже весь офіс порожній? Кинувши речі на диван, Олег швидко попрямував до холодильника, схованого у шафі. Серце аж завмерло від передчуття, а рот затопило слиною, але всередині щось глухо гупнуло – на поличках миша повісилася. Буквально – Катя туди іграшку повісила, щоб нагадати, що хтось обіцяв смачні обіди й не дотримав слова. Тарілки з тортиком, чи хоча б його крихтами не було. Вперше в житті Дарко відчув розпач через солодке. Захотілося ображено надути губки й спитати, хто такий безсовісний, але стримався – він дорослий самостійний чоловік! Так! І його не потрібен той жалюгідний шматок тіста! Навіть якщо він найніжніший та найпрекрасніший з усього, що коли-небудь їв.

- О, босе, ви вже повернулися! – грюкнуло за спиною, і до кімнати маленьким ураганчиком влетіла Катя. Як для ураганчика маленьким. – А що смачненького принесли? – встигла всунути свого носа за його плече дівчина.

- Я… - в голові крутилися найбезглуздіші варіанти відповіді – зізнаватися у власних мотивах не хотів. – Вершки шукав, - знайшовся нарешті. Ну а які ще варіанти, якщо класти нічого було?

- Вершки? – напевно, знову хотіла до його лоба потягтися, але передумала: - ви ж каву навіть без цукру п’єте, - нагадала з сумнівом.

- А сьогодні вирішив щось нове скуштувати! Маю право?! – роздратовано гиркнув. Ну, звісно, вона його торт зхом’ячила, а йому навіть жалюгідні вершки не можна!

- Босе-е-е-е, - протягла, незадоволено оглядаючи керівника. – А ви точно себе нормально почуваєте?

- А що, не схоже? – ображено уїдливо перепитав.