Хлопці виросли, а забави — ні. Імперія контрастів
Якщо твої друзі шибеники-переростки, жити спокійно не вийде. Навіть коли один вже став викладачем, але все одно не зміг відмовитися від невеличкої пригоди. От тільки… краще було не попадатися.
Першим, що я побачила, була склянка з якоюсь зеленою рідиною, яка маячила перед моїм носом.
— Пий.
Я слухняно набрала рідину в рот і ледь не виплюнула назад, але жіноча рука підняла моє підборіддя й натиснула на якісь точки на шиї, так що я рефлекторно проковтнула. Далі дівчина, яка видно моя вчителька артефакторики, підійшла до лежачого Реса й дала йому пару відчутних ляпасів, приводячи до тями.
— Пий, — сунула йому під ніс таку ж склянку як сів.
— Це що? — його голос був слабким і сиплим.
— Отруїти тебе вирішила!
Рес слухняно ковтнув рідини й тут же закашлявся.
— Кахи-кахи. Ти не пожартувала чи що?
Дівчина нахилилася до його обличчя, так що вони ледь не торкалися носами, витримала ефектну паузу й прошепотіла:
— Я завжди говорю абсолютно серйозно.
Далі їй залишалося лише підхопити склянку, що випала в нього з рук, забрати мою в Ріана, вийти з кімнати й усе — Рес сидів з ошалілим видом і витріщався їй услід. Ріан відкрив було рот, щоб щось сказати, але тут вона заглянула назад:
— Поклади їх, зараз заснуть хвилин на десять. А ось потім, — сказала, дивлячися прямо в очі Ресу, тон теж змінився, в ньому з'явилися незрозумілі мені нотки. — Ми з тобою… поговоримо.
Вона зникла в іншій кімнаті, а вигляд у мого друга став ще більш очманілим.
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати