Хлопці виросли, а забави — ні. Імперія контрастів

Якщо твої друзі шибеники-переростки, жити спокійно не вийде. Навіть коли один вже став викладачем, але все одно не зміг відмовитися від невеличкої пригоди. От тільки… краще було не попадатися.

Першим, що я побачила, була склянка з якоюсь зеленою рідиною, яка маячила перед моїм носом.

— Пий.

Я слухняно набрала рідину в рот і ледь не виплюнула назад, але жіноча рука підняла моє підборіддя й натиснула на якісь точки на шиї, так що я рефлекторно проковтнула. Далі дівчина, яка видно моя вчителька артефакторики, підійшла до лежачого Реса й дала йому пару відчутних ляпасів, приводячи до тями.

— Пий, — сунула йому під ніс таку ж склянку як сів.

— Це що? — його голос був слабким і сиплим.

— Отруїти тебе вирішила!

Рес слухняно ковтнув рідини й тут же закашлявся.

— Кахи-кахи. Ти не пожартувала чи що?

Дівчина нахилилася до його обличчя, так що вони ледь не торкалися носами, витримала ефектну паузу й прошепотіла:

— Я завжди говорю абсолютно серйозно.

Далі їй залишалося лише підхопити склянку, що випала в нього з рук, забрати мою в Ріана, вийти з кімнати й усе — Рес сидів з ошалілим видом і витріщався їй услід. Ріан відкрив було рот, щоб щось сказати, але тут вона заглянула назад:

— Поклади їх, зараз заснуть хвилин на десять. А ось потім, — сказала, дивлячися прямо в очі Ресу, тон теж змінився, в ньому з'явилися незрозумілі мені нотки. — Ми з тобою… поговоримо.

Вона зникла в іншій кімнаті, а вигляд у мого друга став ще більш очманілим.

Читайте про нетрадиційні знайомства з викладачами у книзі «Імперія контрастів або вижити без дракона» —>