Доброго дня, мої бойові коти ❤️

Сьогодні ми з вами отримали можливість потрапити до безіменного агентства нишпорок з "ПОКОЇВКИ ПІД ПРИКРИТТЯМ", де саме відбувається підготовка до чергового завдання. Унікальні кадри, можна так сказати, які нам вдасться зафільмувати для архіву, та поспілкуватися із справжнісінькими агентами.
Що ж почнемо ❤️

— Денисе Олександровичу, скажіть, будь ласка, чому ваше агентство досі безіменне?

Яровий сумно зітхнув та закотив очі.

— Дівчата, поясніть, чому ми не зійшлися на назві для нашої... компанії.

До Дениса сміючись підійшла Ксенія і весело промовила:

— Тому, що я вважаю, назва має бути яскрава, це б виділяло нас серед інших детективних агентств.

— А ти в Україні дуже багато таких агентств бачила? — вклинилася Микитівна, обурено сплеснувши руками. — Вивіска має бути за правилами! Бо ми серйозна організація! Ділові люди!

— Надворі 21 століття, — перебила її Варвара. — Я підтримую Ксеню, але думаю, що це має бути щось веселе. Єдиноріг на вивісці мене влаштує.

Денис знову зітхнув.

— Тепер зрозуміло, чому з назвою у нас проблеми?

— А який Ваш варіант?

Чоловік стенув плечима.

— Це має бути щось просте та мінімалістичне. Ніяких єдинорогів, вичурних шрифтів і кольорів. Чорне з золотим, можливо.

— Ба-на-ль-но! — застогнала Васька. — Таке на всіх вивісках!

— М-м-м.. це дійсно дуже проблемне питання.

— І не кажіть, — похитав головою Яровий. — Чим більше стає людей, тим частіше наші погляди розходяться. Та з іншого боку, під час виконання завдань це дозволяє оцінити ситуацію зі всіх сторін.

— А над чим саме Ви зараз працюєте?

Надія Микитівна знову всіх випередила:

— Жодного слова про роботу! До завершення розслідування, всі матеріали під грифом "секретно"!

Закотив очі навіть Арсен, на мить відірвавшись від монітора.

— Тоді скажіть, що там з Гончаровим? Його взяли? Чи розслідування триває?

Денис Олександрович кивнув.

— Учора Лариса Вікторівна написала признання. І здала його по повній програмі.

— Тому сьогодні в нас буде вечірка! — пискнула радісно Варвара. — Вас теж запрошено, і усіх бажаючих! А знаєте, де?! Ніколи не вгадаєте!

— Та де ж?!

— В готелі "Ореол"! — мало не підстрибуючи від збудження, вигукнула Варя. — Він зараз, як там, "опечатаний", але Дарій домовився, щоб сьогодні нас впустили!

Тут двері офісу відчинилися, і увійшов той самий Дарій, спецпризначенець КОРДу.

— О, салют! Ну, що готові їхати? Карети подані та чекають під під'їздом.

Працівники радісно посхоплювалися з місць та ледь не бігом кинулися до дверей, прихопивши зі собою й нас. Але зйомки святкування не буде! То ж, до нових зустрічей!

***

За мить в офісі залишилася тільки Надія Микитівна. Вона тяжко зітхнула, всілася за столом та начепила навушники з гарнітурою.
Поклацавши мишкою, вивела на екран монітора зображення з прихованих камер в університетських коридорах. На одному з них кучерявий хлопець вишкрябував на стіні нецензурне слово поруч із прізвищем викладача.
Микитівна розкрила товстенний зошит в клітинку і вивела:
"05.10. (15:34) Остапенко В.І., поверх IV, коридор. Псування державного майна".
— Вже п'ятий на цьому тижні, — вдоволено пробурмотіла. — Ще кілька таких, і ремонтну бригаду на літо ми зібрали.

І закривши віконечко відеонагляду, заходилася складати пасьянс "косинку".

***

А якби Ви отримали можливість потрапити до закулісся книги, то до якої історії Ви б потрапили, та що б спитали в її героїв?