Сьогодні продовження "Пампушки для боса" зовсім коротеньке, але інтригує. Не вірите?

Тобі почитайте самі)

- Дівчинко, тобі голову напекло? Що за тон? – помічниця таки встала. І Альбінці стало незатишно – подруга нависала над нею скелею. Хоча зросту, до речі, вони були майже одного – Катя навіть трохи нижчою була.

- Мені тебе поміряти треба, - наче білий прапор, білявка розпустила сантиметр.

- Нам що, форму якусь вводять? – з сумнівом подивилася на стрічку, а потім на подругу. – Зважай – мене білий повнить.

- То тебе не білий повнить, а зрази твої з грибами та котлети! – пробурчала, закинувши метр за спину подрузі.

- То вони тебе повнять, а мене – білий! Чи, думаєш, краще бути такою воблою сушеною, як ти?

- А чоловікам подобається, - незадоволено підтисла губки, спускаючись до талії.

- Кому? Хворим на гастрит та виразку? Ну то правильно, їм взагалі нічого смачненького не можна.

- Ти хотіла сказати «жирненького»? – не втрималася Альбіна, опускаючись до сідниць.

- Хтось зараз добазікається! І взагалі, годі мене лапати! Я не по дівках, між іншим!

- Ой-ой-ой, не сильно й хотіла! – показала язика, й притягла до себе папірець. – Так, швидко кажи зріст і вагу!

Як гадаєте, для чого Альбінці це? З нетерпінням чекаю ваших варіантів)