Ми з вами це зробили! Історія Ксенії та Ярового нарешті завершена! Не можу вам передати, наскільки я щаслива! Більше, ніж півроку я писала "Покоївку під прикриттям"! Ух)) Це було і важко, і весело, і сумно, і місцями боліло. 

Дякую всім, хто залишився зі мною до кінця ❤️ І всім, хто приєднався на цьому тернистому шляху ;)) 

Сподіваюся, вам сподобається кінець :3 

А тепер, шматочок, щоб веселіше було очікувати 00:00 :)))

***

"Тому ми ще наполегливіше її бісили, вигадуючи щодня щось екстравагантне. Яровий у цьому питанні досяг дзену, і на скарги старої калоші завжди обіцяв дуже серйозно з нами поговорити!!! А тоді підморгував дівчатам, цілував мене у маківку та, посвистуючи, втікав на весь день по справах.

— Дівчата, м’со готове, — гукнув Дарій.

Оглянувшись на нас із посмішкою, раптом спохмурнів і відвернувся, стиснувши щелепи.

— Ви що, знову щось не поділили? — здогадалась я. — Ти зірвала йому чергові операцію чи сфотографувала в душі?

Варя фиркнула, а тоді зітхнула.

— Та дідько його знає, — буркнула. — Пила каву з його підлеглим, сподіваючись, що той вибовкає щось суттєве. А Дар, влетівши до кабінету, аж в лиці перемінився. Вигнав мене, як собаку. І ще й корчить тепер із себе бозна-що. Важка він людина".

ХТО ЩЕ НЕ ЧИТАВ "Покоївку під прикриттям", ласкаво запрошую!