https://booknet.com/uk/book/dolina-soncya-tamnic-minulogo-b403555 

"Долина Сонця: таємниці минулого". Уривок глави 3. Даранські мечі та сокири. 

Головні ворота фортеці тріщали, навколо був вогонь та крики. Мертві тіла північан, солдатів гарнізону та жителів селищ були всюди. Згори продовжували летіти стріли, і без щита над головою надвір не можна було пересуватися.

- Скільки їх там, Раднику? - Принц трохи посміхнувся, його охопила пристрасть битви. Північани лізли сходами на стіну, яку вже ніхто не обороняв.

- Нам ще вистачить, - сказав Радник Принца, біля якого лежало три ворожі трупи.

У Радника в руках був не його звичний меч, а сокира одного з загиблих воїнів Півночі, він умів з нею добре поводитися, адже після того випадку в юнацтві він майстерно опанував цей вид зброї. Меч він упустив ще під стіною, і шукати його просто не було часу.

Принц Ансар бачив, як важко Раднику тримати щит, бачив, що з його рукава сочиться кров, але не міг допомогти своєму старому другові. На нього самого насідав здоровенний хлопчина з такою ж величезною сокирою в руках, який так сильно махав нею над головою, що залишав незахищені області під руками, саме туди Ансар і увігнав свій меч. Північанин витріщив очі, захрипів і одразу обм'як.

- Раднику, ти поранений? - Принц не встиг почути відповідь, як його відтіснили в інший бік двору.

Радник залишився сам. Ну що ж, настав час вмирати. Все було просто і зрозуміло, ти починав воювати з північанами, з північанами ти і закінчиш війну, свою війну. Сьогодні... Радник благав Вищих, щоб Принца узяли в полон, а не вбили. Він добрий хлопець, і чудовий би з нього вийшов король, якби трохи інші обставини.

Десь вдалині пролунав королівський горн. Радник озирнувся і побачив, як до нього хвацько пробиваються ті два розвідники.

- Де Принц? Він живий? – крикнув їм Радник.

- Мій пане, ми мало не прийняли Вас за північанина з Вашою сокирою, - посміхнувся «поціновувач ведмедів».

- Принц Ансар у безпеці у фортеці, забарикадувався з лучниками на кухні, а ми прийшли за Вами, - додав другий.

Розвідник зі шрамом закрив щитом Радника, і вони почали повільно відступати до фортеці, його друг тим часом стримував натиск атакуючих північан.

- Ви теж чули горн, мій пане? Це означає, що нам допоможуть? - запитав Хакім.

- Не впевнений, що я чув саме королівський горн, звідки йому тут узятися? – Радник випустив щит, бо поранена рука перестала тримати. Тепер він намагався втримати важку сокиру, але втома вже давалася взнаки, кисть не слухалася і швидко втрачала силу...