Вчись казати "Так"! Новинка-Слр!

Привіт, мої дорогенькі!

Ви таки підтримали мене і надихнули на новиночку - продовження оповідання Вчись казати "ні". Запрошую всіх читачів першої частини насолодитися продовженням історії Анжеліки. Буде все так же щиро, емоційно і відверто. Трохи з гумором... та годі, дуже з гумором! Одна лише бабуся чого варта! Та про неї згодом))))) Головне в нас - новий головний герой)))) Чи вартий він нашої дівчинки? Дізнаємося разом))))

Також запрошую всіх нових читачів! Роман Вчись казати "так" можна читати й окремо, але все ж раджу почати з передісторії. Тим паче вона безкоштовна))))

Уривок для ознайомлення:

— Ти здаєшся мені знайомою. Я бачив тебе раніше? — спитав він, весело всміхнувшись. При освітленні ліхтарів тепер я чітко могла роздивитися його обличчя. Виразні глибокі карі очі, немов виточені вилиці, рівний ніс і трохи пухкі вуста, на яких я, на мить, затримала погляд. Темне волосся в модній зачісці було коротким і стирчало вгору, наче сталагміти в печері. Навіть вітер не хвилював його. Враз мені стало цікаво, яке воно на дотик і я потягнулася рукою, щоб спробувати.

— Гей, ти що? — здивувався юнак, а я зависла, бо волосся видалося м'якішим за пух і дуже приємним на дотик, тому я поспішила його скуйовдити.

— Класно, — постановила. — Мені подобається.

— Ну, якщо так, — усміхнувся він і притягнув мене до себе так різко, що я й не встигнула заперечити, і солодко поцілував. — Мені подобається, — всміхнувся в мої вуста і знову притулився до них своїми.

Ми цілувалися палко і ненаситно. Його язик провів по ряду моїх рівненьких зубів і, знайшовши мій, сплівся з ним у шаленому танку.

Але в цю саму мить в моїй пам'яті зринули спогади. Пашка ніколи не цілував мене так пристрасно, наче бажав випити до дна. Ніколи не занурювався рукою в волосся і не опускав іншу долоню на сідниці. Він поводився зі мною... мов з дитиною. Хоч і повсякчас натякав на продовження, не переходив меж, які я не дозволяла. Але Назар був іншим. І ні, я ні трохи не боялася його.

Продовження тут

Вчись казати "так"

Анотація до книги "Вчись казати "так""

— Мені не потрібні стосунки!
— В глибині своєї душі ти хочеш, щоб тебе переконали в зворотному, — легко всміхнувшись, заявив він, ніби знав мене сто років.
— Я не створена для кохання. В мене інші плани, — заперечила я. В очах Назара засяяли хитрі блискітки:
— А якщо хтось доведе тобі, що ти помиляєшся?

А ще запрошую до новинок моїх колег:

Я тобі не по кишені

Він став її проплаченим подарунком на день народження, розвагою на вечір, але…

Троє в будинку, не рахуючи дитини

Він думав, що є батьком її дитини, але з‘явився ще один кандидат на роль татка…

Точка неповернення

Їхня зустріч - шанс для кожного почати все спочатку або втратити себе остаточно...

Норовлива наречена

Принцеса не бажає дипломатичного шлюбу, адже у неї вже є той, хто полонив серце..

Ми будемо вічно

Він зрадив і використав мене. Чому тепер так війчайдушно намагаться повернути втрачене?

Підписуйтеся на мою сторінку, щоб не пропустити цікавих новин від мене й колег))) І нумо читати новиночки!

Підписатися на Юліанну Бойлук