Щоб описати почуття, треба пережити їх самому?

Привіт усім! 

Доброго недільного ранку, та приємного читання нового розділу "Трьох у будинку"!

Він вийшов непростим і емоційним. Мабуть, усім нам відоме таке відчуття, як ревнощі. Коли не можеш ні спати, ні їсти, в голові тільки думка про те, що близька людина віддала перевагу комусь іншому перед тобою. І ти замислюєшся, що саме в тобі не так, починаєш перебирати всі варіанти розвитку подій: от якби в тій ситуації вчинити так, а не інакше...

Потім настає наступний етап, ти плануєш помсту, продумуєш кроки, які змусять того, хто зрадив, відчути твою значимість і неповторність, розкаятися у своєму вчинку. А потім приходить прийняття ситуації і розуміння, що силоміць нікого не можна змусити любити себе і тільки себе. Є люди, які, немов метелики, пурхають з квітки на квітку, їм потрібні нові емоції щодень, нові переживання. А ти не можеш їм цього дати. 

І тоді ти продовжуєш страждати, але вже без бурхливих емоцій, лише глибоко в душі. І сподіваєшся, що кохана людина повернеться, але вже й не особливо у це віриш. Бо, як кажуть, двічі в одну річку не увійдеш...

А ще хтось із мудреців написав,  що у ревнощах чоловік і жінка кардинально відрізняються: він знаходить причини у минулому жінки, а вона – в його майбутньому. А ви згодні з цим твердженням? І як гадаєте, яке майбутнє чекає на наших героїв? 

Дуже цікаво почитати ваші припущення в коментарях! 

З любов'ю, М.Д.