Вітаю усіх, хто приділив хвильку моїм переживанням!
Коли я починала писати книги, всередині вирувала радість та захоплення, а зараз крім нервів та переживань не відчуваю зовсім нічого.
Вперше це сталось місяць тому, коли я взялась писати відразу три книги одночасно. І наче нічого важкого, але стрибки з однієї книги на іншу почали замість задоволення приносити дискомфорт та в деякій мірі страх. Страх розчарувати читачів, себе, не подати ідеї так, як їх бачу я, чогось не досягти та взагалі опустити руки.
Тепер на те, щоб написати хоч невеличку главу, у мене йде набагато більше часу, а коли перечитую, вічно не задоволена своїми “писульками”.
Любі автори, скажіть, чи відчували ви страх перед розчаруванням своїх читачів? І як боролись із цим?
Буду вдячна за відповідь кожному!
18 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВажко уявити, як деяким авторам вдається писати дві чи більше книги одночасно. І не лише писати, а ще й дописувати. Скільки б не пробувала, рано чи пізно одна з історій відправляється в жахливу папку "в процесі", де самотньо висить до завершення іншої :)
Тема страхів, здається, знайома кожному автору. Для кожного він свій. Я через усі пройшла — від страху розчарувати читачів до повного провалу себе як авторки. З ностальгією згадую ті часи, коли писала легко і з задоволенням, не переймаючись ні про що. І, напевно, саме в цьому і полягає моя істина. Писати треба не переймаючись ні про що. Замість переживань як написати той чи інший розділ аби він сподобався всім і кожному, треба поринути в нього, розчинитися у ньому. Треба прожити його і просто переповісти оті свої пригоди після (я, до речі, досі не можу повернутися у той лайтовий (назвемо його так) стан).
Радити вам все ж нічого не буду, бо повністю погоджуюсь із коментарями нижче: у кожного автора свої ліки проти цього стану. Можу лише побажати швидше повернутися у творчій процес і відпустити переліченні вами страхи ❤
У вас настало звичайне вигорання. Закінчуйте книги і робіть відпочинок. Я таке пройшла. Три книги важко даються. Не знаю як ви, але я на таке більше не піду))
Погуглите "зовнішній локус контролю" і зрозумієте, що з вами зараз коїться.
Як і те, що чужий досвід будь-чого вам нічим не допоможе.
До речі судячи з написаного, у вас ці почуття виникли через те, що ви пишете три історії одночасно (або не пишете).
Чи не простіше писати як звикле? Це не порада, просто один варіант з можливих.
Я боюсь розчарувати тільки себе... Ну а якщо пишу в співавторстві, то ще й співавтора або співавторку. Головне, щоб книга подобалась автору, щоб він відчував, що вклав те, що хотів
Бетсі Прусс, Дякую)) взаємно
Бажаю вам якнайшвидше пройти через цей біль та продовжувати творити! Попри все)
Анастасія Дніпровська, Дуже дякую! Завдяки любим колегам, більшість з яких не пройшли мимо, я по троху починаю витісняти зі свого життя негативні емоції, тому зупинятись я поки не маю наміру. Дякую за підтримку :)
Мені здається час від часу сумніватися у своїх здібностях - це нормально і властиво кожній людині.
Вихлюпніть свій страх на сторінки роману і нехай герої його подолають. Десь читав, що письменство сприяє самопсихоаналізу. Не те, щоб я раджу ставитись до роботи не серйозно, але якусь дистанцію тримати треба. Дозвольте собі бути трохи не недосконалою :)
Валера Дорович, Яка цікава порада, дякую! Я обов'язково спробую. Гарного дня! І дякую, що поділились :)
Я пробувала писати дві одночасно й зрозуміла, що для мене це не підходить, бо в одній я просто розчинялась, а друга, хоч с початку і пішла легко, далі ледве не вичавлювалась з мене. І страх-не страх, та побоювання, що читачам щось не сподобається, все ж таки є) А як з ним боротись - уявлення не маю. Просто пишу. Знайде відгук - чудово! Не знайде - значить, буду себе копати, щоб зрозуміти: що не так? Бо ж не завжди читачі залишають відгуки, на жаль.
Лара Роса, Ну, дві книги одночасно я можу писати, та страху раніше зовсім не було. А зараз япочала зациклюватись на тому, на що раніше зовсім не звертала увагу. Дуже дякую, що поділились зі мною!
Ох, я себе переконую, що думка читачів мене хвилює мало... Але ось буває викладаєш нову главу, яка самій здається класною, але вподобайок стає менше. От ніби дрібниця, а натхнення щезає, як себе не переконуй((
Марія Люта, Ось! І запевняєш, що головне - подобатись собі, та не допомагає. Я зрозуміла, що до цього просто треба звикнути та підлаштувати муз) Дякую, що поділились!
Ну, я не боюся розчарувати читачів, бо не дуже можу собі їх уявити як реальних людей. Інтернет дуже полегшує це відчуття.
Але коли була мала і тільки починала публікувати фанфіки, то відчувала прямо реальний біль, коли залишали образливі коментарі.
Вальда Л Ската, Як тільки починала писати на букнет, в точності так само думала. Але помітила, чим довше тут, чим більше росте аудиторія, тим більше росте й переживання разом зі страхом, що когось розчарую, щось опишу не так як хотіла, опущу руки і все тому подібне :( Загалом, росте не тільки число відстежувачів, а й відчуття відповідальності. І розумію з одного боку, що це не зовсім правильно, та подіяти з цим нічого не можу)
Я пишу декілька книг одночасно. Мені так краще, бо коли я пишу тільки одну тону в героях і потім важко відійти від атмосфери. Я зрозуміла під час написання книги Соломія, що мені краще змінювати світи, історії. І мені подобається. Стараюся писати одну емоційну іншу веселу, щоб герої відрізнялися.
Стосовно розчарувати читачів можу сказати тільки одне: подобатися всім не можливо. Якщо я пишу бо мені подобається, інше мене не дуже цікавить. Звісно є історії більш успішні, інші менш, але на кожний товар є свій покупець. Головне писати в своє задоволення. Що я й роблю!
Бетсі Прусс, Успіху!
Поставте інші книги на паузу та зусередьте увагу на одній.
Я кожного разу кажу, що дві одночасно більше не писатиму, бо не можу поринути в атмосферу кожної з них у повній мірі.
Але знову пишу дві. Не робіть так
Леся Найденко, От! Є у авторів така цікавинка, як: "Я хочу щось новеньке!" і починається викладка другої книги, хоча не закінчена ще перша. Дуже дякую за пораду!!!
В мене та ж ситуація. Вперше я спробувала писати дві книги, коли перша ввійшла в завершальну стадію. Це було круто. Вирішила що це мій темп. Загрузила ще одну книгу і ...здулася наче повітряна кулька. Не потягнула. Це неприємно, адже хочеться тішити читачів. Хотіла зняти книгу взагалі, та лишила. Надіюсь повернутися після завершення першочергової. Поряд з тим, я додаю малі твори, які були написані раніше, щоб розважити себе і читачів, коли зависаю щодо великих творів.
Галина Левтер, Інколи бувають такі миті, що здається, ніби я і вісім книг одночасно потягну, але за цією впевненістю приховується страх перед розчаруванням. Боюсь описати щось не так, як бачу, розчарувати когось з читачів і все тому подібне. Розумію, що кожному не сподобатись, але через критику переступити й оком не мигнувши - не можу(((
Дуже дякую, що поділились своїм досвідом!
Як я вас розумію. Коли я тільки но завітала до творчості, то чомусь вирішила писати одразу дві книги. Для мене це було таким навантаженням та стресом. Мене дратувало майже все. До того ж, емоційне вигорання відвідувало мене часто.
А потім я зрозуміла, що не готова стрибати з однієї книги на іншу. Тож вирішила для себе писати повністю по одній книзі. І це спрацювало, зараз я отримую насолоду від кожного нового розділу.
Головне, це знайти для себе гарний підхід до книг, щоб вам було комфортно.
А щодо читачів. Автори звичайні люди, комусь ми подобаємося, комусь ні. У нас усіх різні погляди на життя та творчість, усім не догодиш.
Мері Малфо, Дуже дякую! Про правильний підхід запам'ятала, але хочу все ж написати, що коли пишу одну книгу, вічно прагну більшого і чогось нового. Ну і цей раз не став виключенням. Отримала нове, та зовсім не те, що бажала. Дуже дякую, що поділились!
Теж стикнулась з такою проблемою, здалось що книги нікому не цікаві, хотілось навіть закинути одну з книг. Але згодом вирішила писати, як для себе, головне щоб історія сподобалась мені, не очікувати що відразу посиляться зірочки та коментарі, й стало легше, зараз пишу вільно відштовхуючись від своїх вподобань.
Фредеріка Фома, Ніколи не тримала примарних надій про те, що зірочки та коментарі даються так легко, як хотілося б. І це в якомусь сенсі допомагало, підштовхувало рухатись далі. Та в якийсь момент мене немов перемкнуло, я стала зациклюватись на думці кожного читача, і чим більше ставало відстежувачів, тим більше наростав страх перед ними. Боялась розчарувати чи зробити щось не те, викласти не цікаву главу або описати усе не так, як уявляю. І замість того, аби радіти, що число читачів росте, я гублюсь і намагаюсь стежити за кожним словом у книгах (чого не робила раніше).
Та вам дуже вдячна, що поділились своєю думкою! Головне - щоб історія сподобалась мені. Дякую!
Можливо - емоційне вигорання?)
Неталі МакКензі (Netaly McKenzie), Дуже дякую) Ахах, без соцмереж - це, звісно, важко, але я впораюсь!
Може просто зробити акцент на одній, потім на другій і перейти вже на 3ю? Або переходити, коли геть стопоришся на одній.
"За двома зайцями поженешся - жодного не спіймаєш")
Станіслав Войтюк, Коли акцентувала увагу на одній з книг, вічно хотілось чогось новенького... тепер он маю на свою голову "новеньке" але зовсім не те, що хотілось :(
Дуже дякую, що поділились своєю думкою!!!
Думаю, невелика пауза не завадила б) розслабитися, почитати щось хороше, надихаюче, а потім з новими силами повертатись до письма. Ну і, як на мене, три книги - то важко.
Богдана Малкіна, Дуже дякую! Я декілька днів тому намагалась дати собі відпочинок і два дні нічого не писала, і це дуже допомогло! Я швидко закінчила одну з книг, але тепер це почуття страху знову повернулось :(
Коментар видалено
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати