Останні пригоди з Безіменним

Вітаю, любі читачі! Сьогодні хочу повідомити, що наша подорож  з Безіменним поступово завершується. Тому оновлень поки немає, бо я працюю над останніми двома главами. Самій ще й досі не віриться, бо, по-перше, це — найдовша моя книга, а, по-друге, вона написана у непростий для нас всіх час, я навіть не знала, чи взагалі буде можливість її писати, тому кожна глава —  для мене особлива. Разом з героями я пережила багато пригод, а деяких героїв створювати взагалі не збиралася, але вони вийшли такими "смачними", що тепер навіть не уявляю цю книгу без них. 

Не ображайтеся, що поки не відповідаю на коментарі під останнім оновленням, дуже кортить зберегти інтригу та не видати таємниць. Але вже зовсім скоро ми про все дізнаємося. 

Останні дві глави одразу опублікую найближчими днями. А поки пішла завершувати пригоди та відпускати героїв у вільне плавання))))

Всім тихої та мирної ночі. 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
langouer
14.09.2022, 22:49:54

Дуже прикро, що ця історія добігає кінця:(
Важко прощатись...
Відчай , на мить , охопив серце. Так хотілось, аби вона тривала вічно. Але, зрештою, все має властивість закінчуватись.
Ця історія увірвалась десь глибоко і стала справді невід'ємною, особливою, рідною.(емоджі розбитого серця).Наче я сама проживала все це. І прощаюсь з кимось близьким.
Дякую тобі за цю приголомшливу історію!
Натхнення нехай тебе не покидає навіть у найскладніші часи!
Чекаю від тебе ще безліч нових, захопливих книг. А у тебе по іншому не буває:)
І все буде Україна!
І наостанок...сльози;(

Показати 2 відповіді
langouer
17.09.2022, 17:57:45

Олександра Чернобай, Оооо, детективи люблю)
Переконана, що це буде щось не менш захопливе)
Чекатиму, Сашенько ❤️

Інші блоги
Пастися В Раю
Ти мені показав де яблуня, а де змій, і пустив пастися — бездумно і мовчазно... "Не чиняй галасу, не псуй раю..." — сказав ти. А що таке той рай, я не знаю. У твоєму саду було яблуко і змій. Такий собі вибір,
Запах дому.
Сьогодні хотіла відпочити. Нічого не писати. Бо думок надто багато. Вчора перечитувала написане, робила собі нотатки: що скоротити, що розкрити більше. Деякі спогади знову довели до сліз. Тож вирішила перепочити. Випила
"Танго з мажором", "Дика фурія..." — оновлено!
Всім привіт! Запрошую до оновлен двох книг. ✨✨✨ — Я беру паузу, — упівтону відповідаю. — Міє, ти не можеш... Це просто неприпустимо, — гримає юнак, а тоді, нахилившись ближче до мене, тихіше кидає: — Ти
❤️тамін та Валерія. Палке протистояння ❤️
Дорогі мої читачі та колеги-автори! ❤️ Я неймовірно, безмежно вдячна кожному з вас за ваші гарячі лайки, зірочки, рекомендації під книгою і, звісно ж, за ваші неймовірно теплі коментарі! Кожен ваш відгук — це моє натхнення,
Скло спогадів – серія оповідань (анонс)✨
✨ Вирішила, як фокусник з капелюха, ✨ дістати зі свого творчого багажу оповідання. Я написала їх давно, а тепер хочу поділитися. Це чотири історії про молодих дівчат з Києва, які дивилися на світ занадто наївно. Тут
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше