Додано
14.09.22 22:19:27
Останні пригоди з Безіменним
Вітаю, любі читачі! Сьогодні хочу повідомити, що наша подорож з Безіменним поступово завершується. Тому оновлень поки немає, бо я працюю над останніми двома главами. Самій ще й досі не віриться, бо, по-перше, це — найдовша моя книга, а, по-друге, вона написана у непростий для нас всіх час, я навіть не знала, чи взагалі буде можливість її писати, тому кожна глава — для мене особлива. Разом з героями я пережила багато пригод, а деяких героїв створювати взагалі не збиралася, але вони вийшли такими "смачними", що тепер навіть не уявляю цю книгу без них.
Не ображайтеся, що поки не відповідаю на коментарі під останнім оновленням, дуже кортить зберегти інтригу та не видати таємниць. Але вже зовсім скоро ми про все дізнаємося.
Останні дві глави одразу опублікую найближчими днями. А поки пішла завершувати пригоди та відпускати героїв у вільне плавання))))
Всім тихої та мирної ночі.
Олександра Чернобай
386
відслідковують
Інші блоги
Дорогі читачі... Історія триває))) Сьогодні знову оновлення, і що воно принесе героїні? Чи то радість чи то щось інше...)) В книзі В и б і р М і с а н д е ї Подорож героїні триває, і багато цікавого відбувається... Тож
Не знаю, скільки я так просиділа, але нарешті двері ліфта відчиняються, і з’являється Едвард власною персоною. — Ніко? Що ти тут робиш? — дивується хлопець, побачивши мене. — Милуюся процесом будівництва нового
Вітаю моїх читачів! Сьогодні Геловін і я вирішила трохи розважитися - створила візуали Руслана і Ліки в різних костюмах. Читачі в моєму каналі проголосували за самий влучний образ. Ви напевно не здивуєтеся, що це образи
Привітики☺️✨️
Мої любі, сьогодні діє знижечка на книгу Повернути Ліліт❤️
Емоційно, відверто й пристрасно) — Ми плиїхали, — маленький пальчик Маринки тицьнув у вікно, вказуючи на великий будинок із темно-червоною
Геловін — це коли навіть ШІ має право на костюм! Вітаю всіх, хай буде не лячно, а весело! Не змогла пройти повз челендж Олесі Глазунової, бо тема мені болюче близька: мій ШІ теж заслуговує на свято. Він же стільки
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже прикро, що ця історія добігає кінця:(
Важко прощатись...
Відчай , на мить , охопив серце. Так хотілось, аби вона тривала вічно. Але, зрештою, все має властивість закінчуватись.
Ця історія увірвалась десь глибоко і стала справді невід'ємною, особливою, рідною.(емоджі розбитого серця).Наче я сама проживала все це. І прощаюсь з кимось близьким.
Дякую тобі за цю приголомшливу історію!
Натхнення нехай тебе не покидає навіть у найскладніші часи!
Чекаю від тебе ще безліч нових, захопливих книг. А у тебе по іншому не буває:)
І все буде Україна!
І наостанок...сльози;(
Олександра Чернобай, Оооо, детективи люблю)
Переконана, що це буде щось не менш захопливе)
Чекатиму, Сашенько ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати