Привіт. Вирішила познайомити вас ближче з героями книги. Ще до початку її написання підібрала образи й закохалась у їхню зовнішність. У душу, звісно, також))

Варя й Даня

Не секрет, що я обожнюю дітей. Тому здебільшого в моїх історіях вони є і будуть надалі) Варя з Данею дуже припали мені до серця. Сподіваюсь, вам також))

Нана й Алекс

Спочатку побачила її. Нана уявлялась мені трохи інакше, до того, як побачила фото цієї дівчини, а потім вже лише так. А чоловік на фото особистий краш) Від серця відриваю...

Уривок з нової глави:

Нана раптом відчула гострий укол в сонячне сплетіння і висмикнула руку з чоловічих пальців.
— Досить? — запитала і сховала погляд.
— Так… — тихо відповів Алекс і відійшов.
Живіт досі поколював. Не треба було чіпати ту чорну густу смолу, яка паскудить душу чоловіка. То взагалі не її діло… За сестру було трохи образливо. Аліса була справді хорошою людиною, хоч і не всім так здавалося.
— Я вже хочу кашу, — потягнула її за светр Варя. Даня теж стояв неподалік і прискіпливо зазирав у обличчя. Маленькі захисники ростуть.
— Ходімо їсти кашу, — погладила золоті кучері дівчинки.
Валера зайшов на кухню і зробив ще кави. Трохи подумав і теж сів за столом. Усміхнувся на те, як малі годували з ложечки спочатку своїх пупсів, яких тільки но купили в торговому центрі, і потім підносили ложку до рота.
— А ви хотіли б дітей? — вирішила підтримати розмову.
— Та мабуть так. І давай на ти. Бо відчуваю себе допотопним.
Валера зробив ковток з чашки й несподівано гостро глянув у вічі. Він був гарним молодим чоловіком, і його увага помалу запалювала рум'янець на щоках. Не звикла до подібного. Зазвичай проводила час з близнюками, Алісою та дядею Борею. Ще були Маріанна з Льовою, але тільки в межах переписки.
— Гмх… — почулося від дверей.
Зашарілася ще більше. Алекс зайшов до кімнати й сів поряд з Варею, яка відразу ж запхнула йому до рота ложку з кашею.
— Лости великий! — кивнула дівчинка головою.
Валера розсміявся, а Алекс витер вівсянку з підборіддя й усміхнувся дівчинці. Градус у кімнаті спав. Хоча б вже не палило так жаром щоки.
— То ви тепер одружені? — раптом запитав Валера.
Нана опустила погляд у чашку, а Алекс підійняв брову на цей її жест.
— Так, — відповів він. — Одружені.
— Одлужені? — перепитала Варя. Її маленькі блакитні очі зробилися такими круглими. Дівчинка навіть забула, що в неї повний рот каші.
— Ми одружилися, аби ви з Данею могли й далі жити з нами.
Варя серйозно кивнула головою, ніби розуміє все на світі, хоча її очі ще досі були схожі на два маленькі блюдечка. Нана повернула малу до себе і погладила її по волоссю. Теж саме зробила й з малим.
— Ми любимо вас обох і хочемо, аби вам було добре. Тому ми вирішили стати сімʼєю, аби ми всі могли жити разом.
— Сім'єю? — перепитав уже Даня. Він глянув з-під лоба на Алекса, потім на неї, поправив окуляри кінчиком пальця і проковтнув слину. — Як з мамою і татом?
Тиша, що запанувала у кімнаті, застрягла у горлі грудкою. Близнюки сумували за батьками, хоч і рідко про це говорили, аби не засмучувати Нану. Вони обіцяли таткові…
Нана заклякла, але швидко виправилася. Вона усміхнулася малюкам так широко, як тільки вміла. Розгубленість пропала з її голосу і вона переконливим голосом мовила:
— Ніхто й ніколи їх не замінить. Але я ваша тітонька, а Алекс ваш брат, і ми разом зробимо усе, аби вам було добре. А тепер ходімо разом купати Тимоху?
Варя підсунула свою тарілку з кашею Алексу і поплескала його по плечу.
— Якщо зʼїси усю кашу Нана дасть тобі цукелку! Може навіть дві!

Хто ще не додав книгу до бібліотеки, може це зробити за посиланням: Чужинка в моєму серці. Як вам герої, до речі? Поділіться думкою))