Ось і продовження божевільного кохання Кетрін і Тома.

Знайшовши мене поглядом, він впевненими кроками попрямував до мене. Затамувавши подих, моє серце дико затріпотіло в грудях. Пальці божевільно заболіли, від бажання доторкнутися до його обличчя. Він зупинився в кількох сантиметрах. Глибоко вдихнувши, він злісно подивився на мене. Було важко боротися з бажанням накинутися на мене.

- Безсовісна. Зробила з мене посміховисько. Як дурень оббігав всі готелі, в пошуках тебе.

Я звузила очі.

- По-моєму, це ти зробив з мене посміховисько, коли покинув на порозі свого дому. В черговий раз зробив боляче. Я хотіла, щоб ти відчув хоча б трішки того, що пережила я.

Він іронічно посміхнувся.

- Ти думаєш, я веселився, коли тебе не було поряд? Думаєш, мені було легко відпускати тебе?

- Якби було важко - не відпустив. Думаєш тільки про себе. Егоїст, - не відводячи погляду, відповіла я.

Зі злості його зіниці розширилися до максимуму.

- Егоїст? - повторив Том, ледь тримаючи себе в руках. Негативні емоції вирували в його душі.

- Ти, – твердо відповіла я. – Ставиш свої проблеми вище всіх. Нещасний. Боляче йому. Пожаліти тебе? – з сарказмом запитала я.

Він мовчки підняв голову вгору та глибоко вдихав. Напруження зростало між нами з кожною секундою. Злість, сум, сексуальне збудження змішалося в один коктейль. Ще трошки і він вибухне.