Робота детектива вважається почесною. Займаєшся правою справою, ловиш злочинців… рятуєш красунь у біді. Так усе бачиться, коли тобі вiсiмнадцять, юнацький максималізм змушує повірити, що ти зможеш усім допомогти, а негідник обов'язково буде покараний. Головне ніколи не здаватися і йти до кінця… правильно?

Неправильно.

Сувора реальність показує тобі рік за роком, проведеним на цій роботі, що у справі про вбивство щасливого кінця немає. У той момент, коли було відібрано чиєсь життя, ти вже програв. Можна спіймати вбивцю, так, але це вже не поверне чиюсь матір чи чийогось сина. Ти можеш лише зрівняти шанси, одне погане життя за одне хороше.

У дев’яносто одному відсотку випадків вбивцю вдається знайти, а потім упіймати чи знешкодити. Гарний відсоток, чи не так? Ось тільки за останній рік в Англії було скоєно близько тисячі вбивств, а це означає, що дев'яносто... дев'яносто вбивць все ще на волі, вони живуть із кимось по сусідству, працюють, гуляють у парку, випивають у барі з друзями. Дев’ять чортових відсотків, дев’ять відсотків вовків в овечій шкурі, бомб уповільненої дії, які можуть вибухнути будь-якої хвилини, в будь-якому місці.



Кого зацікавив уривок, запрошую ознайомитися з першими 7 роздiлами містичного детективу Шiсть грiхiв Ноттiнгему  :)

Усiм добра.