Продовжую писати другу частину ЦЬОГО РОМАНУ   

Головна героїня поступово дорослішає. Вона заміжня, має дитину, вдова.

Але ще й відьма!

Отож сьогодні вона нарешті відвідала будиночок відьми, аби відновити справи. Всю ніч трудилася, а вранці на неї чекає особливий гість.

Цікаво - чи ж саме він стане її справжнім коханням?

Спостерігаючи за ЇХ СТОСУНКАМИ  я розумію, що все це нестримність юності - симпатія, пристрасть, грають гормони і все таке. Та все ж!

УРИВОК СЬОГОДНІ

"Повернулась я до замку, коли вже сонце піднялося високо у небі, але вкладатися до ліжка не бажала, адже на мене чекав особливий гість. Тому, віддавши Поліні дві торбинки із зіллям, наказала з однієї приготувати ванну, з іншої заварити цілющий напій.

Лежачи у теплій пахучій воді, я відчувала, як тіло поступово розслаблюється, його покидає втома, але думки засновував туман.

Ось тепер я могла б поринути у сон, але коли перукар зачісував волосся, служниця повідомила, що гість із нетерпінням чекає на мене внизу.

У спальні Поліна вже тримала на вішаку сукню.

- Я підбирала одяг дуже ретельно, - підморгнула мені вона. – Дуже личитиме до вашого блідого личка.

- Виглядатиму, немов фарфорова лялька.

Убравшись у нижню спідницю кольору зів’ялої троянди та темно-сіру сукню, облямовану бузковим мереживом, я дозволила стягнути стан гаптованим поясом із низками рожевого кварцу, взулася в парчеві черевички…

- Де ви були усю ніч, баронесо? - уважно розглядаючи мене за сніданком, спитав віконт.

- Всю ніч? – тереблячи стьожки, кутиками вуст всміхнулась я: невже він намагався пробратися до моєї спальні? Невже він за мною слідкував, не міг дочекатися зустрічі?

- Виглядаєте ви якось по-особливому, - його погляд затримався на моїх руках, і я покинула перебирати намистини.

- І що ж у мені змінилося? – відсьорбуючи відьомський чай, я нарешті відчула, як з кожним ковтком у мені більшає сил, зітхнула з полегшенням.

- Навіть не знаю. Ви така ж прекрасна… Але ваше обличчя трохи втомлене, а очі… вони ніби позеленішали, погляд став глибоким".

В інстаграмі та фейсбуці є ПРОМОКОДИ.

Читай із задоволенням, поринай в ІСТОРІЇ  та хоч трохи відволікайся.

Врешті, все колись закінчується.

Нехай буде добре.

Обіймаю усіх. І себе теж :)