Дівчатка мої золоті!

Як там ваші справи? Картоплю вже викопали? На школу морально налаштувалися? Шашлику з вінчиком встигли поїсти_попити? (хоча... куди я жену коней, тільки восьма година).

Отже, чудовий літній вечір, один з останніх.

Як той казав:

"Саме час для мрій та фантазій. Та для прохолодного ледь солоного поцілунку.

   — Ясику,  милий, можна тебе на хвилинку?"

Цитата з "Упс"

Глава 12 або Про флісового Пікачу, Тузика та мать, що може наорать.

"— Оце вже ні! Тільки через мій труп! Пришестя флісового Пікачу я не допущу сто відсотків! Не один чоловік на таке не поведеться. Таке можна тільки після одруження.

    —  Ми з ним одружені!

    — Так отож!  Ти — його законна дружина! Й не знаєш, що з ним робити в ліжку?! Я ж все підготувала, все зробила! Просто бери та насолоджуйся! Але ні! Вона мені тут ниє про свій флісовий кошмар й розповідає про якесь там “страмовисько”! Чого тобі соромитись? Що такого трапилося? Тим паче ви вже були разом. Ой, та знаю я, — не дала навіть слова вставити мені моя подруга, —  що ви були в дупель пʼяні, він нічого не памʼятає, та й ти не дуже. Але це нюанси. Ти мені краще скажи, як він відреагував? Мабуть, дар мовлення втратив? Зирив на тебе?

   — Ні! — відрізала я. 

   У слухавці запанувала гробова тиша. 

   — Я попросила, щоб він не дивився.

  Інка мовчала й це мовчання ставало все більш загрозливим. Все, триндосіки! Готуйся, Софіє Вікторівно! Зараз почнеться!

 — Боже, яке ти дурне! — прогнозовано вибухнула вона. — Такими темпами ти дуже скоро лишишся без чоловіка! Скоро повернеться Дашка і все. Вона професіоналка. Тобі проти неї не вистояти. В цих справах ти проти неї дитина. Порве, як Тузік грєлку. От де людина знає, як зробити так, щоб він нікуди не дівся. Як там ця співала… як її… “Никуда не денется — влюбиться и женется!”  Хто це співав? Ай, бог з ним. А ти будеш, як ото співала Сердючка: “Только принца нет! Где ж он подевался? Я не поняла!”  А я тобі розкажу, “где он подевался”! З Дашкою на Балі у ліжку кувиркається. Бо ти в ідеальних умовах, коли тобі все підготували й під носа тицьнули — бери, користуйся — примудряєшся все про… втикати! Ну, як так?!

    Інка розійшлась, як води Червоного моря перед Мойсеєм.

   — Господи, як можна бути такою… — ніяк не могла заспокоїтись вона. — У всіх подружки як подружки. Нормальні! А тут… Ти, Сонька, зовсім вже...

   — Так, все! — перебила я її, бо немала жодного бажання вислуховувати її “витончені” образи у свою адресу. — Годі причитати, не на поминках!

   — Не затикай мені рота! — почула я у відповідь. — Я таки мушу вправити тобі мізки! Бо більше нікому!

   — Стоп, халі-галі, точка! — випалила я наше стоп-слово ще зі школи. — Що ти від мене хочеш? Що конкретно ти від мене хочеш?"

Кінець цитати

Розумію, не дуже зрозуміло, до чого це я. Особливо тим, хто не читав "Упс!"

Дивіться, я не повинна вам це говорити, але скажу. (Бо не можу не сказати). Завтра буде знижка на "Упс!". Тож щиро запрошую скористатися нагодою. Книжка легенька, розважальна, те що треба на кінець літа, щоб не впасти у меланхолію.

Мій блог рік тому.

Один з моїх читачів. Трохи нервовий, але така лапочка. Й справжній поціновувач хорошої літератури.

Коментарі

Гарно вечора, дівчата та хлопʼята! Гарного вечора!