Відьмина служба підтримки. Прода.
Можете вже читати "Відьмину службу підтримки") Таки домучала, бо багато лююдей просило. Теплої ночі вам)
— Олівія! До нас якось заходила дівчина, її так звали. Красивуща — жах. А сама по собі дуб дубом. До неї один мужчинчик підкатував, а вона ще дерев'яніша за мене виявилась. От я б його точно не змусила довго чекати. Шкода, що він не очікував такого щастя...
— І що ти зробила? Відчинила йому свою душу в лоб? - по доброму перепитала. Все таки ці предмети, як малі діти. Іноді зовсім не думали, що говорили.
— Та ні...Згадала уривок з твоєї пам'яті про Стокгольмський синдром, ну і вирішила на практиці перевірити, - зніяковіли двері. Від спогадів аж скло запотіло, а я зрозуміла, що справи в кафе ідуть не так вже й добре. - Він коли виходив, я йому штани прищемила...ну і трохи зад...Сказала, що не відпущу. Все як в книжці. А він, гад такий, втік, залишивши на пам'ять шматочок тканини...
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійтину ця прода повеселила, але ж так хочеться ще і ще)))) Хто б відмовився бути дівчиною Алана? І нагодує смачно і приголубить))) головне, що смачно нагодує, звичайно, бо пожерти я люблю) взагалі не розумію, де раніше була моя голова, коли чоловіка обирала. Бо готую чомусь майже завжди тільки я)))
Мало, чекаєм ще))
Ухух! Який початок! Вогонь!
Юлія Богута, То, це розділи завршення? Моі вітання) беру беру у бібліотеку)
Прості, як двері)))
Юлія Богута, Попелюшок)))
йой, біжу читати)
Лоре Лея, Приємного)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати