Продовження Чужинки

Привіт усім)) Щиро вітаю зі святом вас і неньку Україну!

Рада повідомити, що з наступного тижня оновлення буде виходити регулярно. Чекайте опівночі у вівторок, четвер і суботу.

Дуже дякую, що дочекалися закінчення моєї конкурсної книги у стилі українського фентезі "Відьма. На Межі". Всім, хто підтримав також величезне дякую))

 

Пригадаємо, чим закінчилася остання з викладених глав?

Злість знову скрутилася довкола серця. Ядучі колючки вп'ялися в груди.
— То ти йтимеш на ту вечірку? — миттю уявив струнке тіло в тісній сукенці. Юляська тільки такі й обирає, а Нана надто чемна, аби відшити її…
— Мабуть, так.
— Мабуть? Чи підеш?
— Вагаюсь ще… Надто це все нове для мене і я…
— Так, чи ні?
— Не знаю. Як вирішити?
— Досить просто. Ти хочеш піти?
— Так…
— Тоді підеш. Вічно вагатися життя не вистачить!
Нарешті зміг витиснути з неї конкретні відповіді… Як же складно! Міг би облишити її, але так вона ніколи не вийде далі за свої чотири стіни.
Нана сиділа поряд. Така маленька і домашня. Завитки на потилиці, що втекли від резинки, виглядали дуже мило. Довгі чорні вії й майже прозорі очі з зеленим відтінком манили. Йому справді раніше подобалися кароокі? Вогонь кидав тіні на бліде обличчя і воно грало зовсім іншими барвами. Відчував, мов п’яніє без алкоголю.
— А що з комісією? — запитала дівчина.
— Представник обіцяв приїхати в котрийсь із днів на тижні. Коли саме не попереджав. Ми ще мали б ходити на курси для опікунів, проте я домовився. Ти ж знаєш, що треба робити, і мене навчиш!
Нана кивнула головою і нарешті глянула в його бік. Вдалося піймати погляд і прикути його до себе.
— Здається малі прокинулися…
— Ні, вони сплять!
Провела рукою по шиї.
— Ааа. Я теж хочу вже спати.
— Ні, не хочеш…
Вона шукала приводи піти, проте лишалася на місці. Він шукав приводи, чому їй треба лишитись, проте не знаходив.
— Так. Ти правий. Не хочу.
— А чого хочеш?
Її погляд заметався, як пташка у клітці. Щоки знову запашіли. Права була Юля! Нана ще дитина…

Посилання на книгу
 

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Коли приходиш по кохання, а отримуєш одержимість
У мене тут цікаві циферки! Учора «Тінь, що не зникає» перетнула позначку в 17 000 переглядів Схоже, відео у Facebook несподівано спрацювало й додало історії переглядів) Здається, тамтешній аудиторії до душі
На межі…
Цього Ана вже не витримала. Зробила один крок, другий і відчула, як вже безтямно біжить геть. Дрібний дощ ударив їй в обличчя, вуха заклало. — Ано! — гукнув Мендес їй услід, та вона не зважила. Не знала, куди біжить, і
Купив сім’ю, а втратив голову...
— Якщо ти ще раз назвеш її байстрям або нікчемою, то вилетиш звідси не на своєму спорткарі, а в сміттєвому баці, — відрізав Данило. — Ти забула, з ким розмовляєш? Ти забула, кому ти зобов’язана своїм розкішним життям
Запрошую у " Чужі серця" вже сьогодні. Дочекайтесь
«Чужі серця» — продовження роману «Поза його правилами», але цілком нова історія з іншими головними героями, власними почуттями, таємницями й випробуваннями. Минуле Ніки та Алекса знаходить продовження
Чи повинні діти розплачуватися за гріхи батьків?
«ЧЕРНИЦЯ» ГЛАВА 30. ПРАВДА Іноді правда страшніша за брехню. Особливо коли за нею стоять люди, яких ти колись любив. Один пожовклий лист. Дві родини. Таємниця, яку Софія зберігала роками. Ізабелла та Крістіан
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше