Невинна героїня та поганий хлопець

Слава Україні!

Любі мої, мені завжди цікаво знати все, про що ви думаєте, ваші враження від прочитаної книги та й загалом уподобання. Сьогодні задумалася над тим, які вам подобаються герої любовних романів. Щодо мене, то я часто вишукую щось нестандартне, або ж навпаки, - буває настрій, коли хочеться прочитати щось банальне, зате в новій інтерпретації. Мені завжди подобалися сильні герої, їхнє протистояння, битва характерів і максимум перчинки. Але ж наївність і невинність ніхто не відміняв!) А невинна та наївна дівчина в парі з брутальним і поганим хлопцем - це взагалі бальзам на душу.

Натрапила на книгу своїх колег Холод Влади та Мар'яни Долі - Він тебе програв. Ти тепер моя. Заглянула на вогник і не помітила, як поглинула багато розділів.

Діна - невинна молода дівчина, яка приїхала до столиці навчатися на журналіста. Наївна й здатна повірити в те, що молодий, багатий та красивий чоловік здаватиме їй кімнату в своїй двоярусній квартирі (наче йому потрібен цей мізерний заробіток від неї). 

Яр - завзятий гравець, який виграв Діну в її хлопця. Однак як тільки дівчина переступила поріг його квартири та заговорила, не зміг скористатися своїм шансом. Чим більше він пізнавав її, тим більше впевнювався, що це не його виграш чи приз, а, скоріше, особисті солодкі тортури. Невинний погляд, щирість, наївність настільки обеззброювали, що й він поводився з нею якось по новому та не впізнавав себе.

Що з цього вийде? Ловіть дуже смачний уривочок і ходіть читати зі мною!)

— Ми знов «на ви»? — перепитав грайливо.

— Ні, але...

— Повтори ще раз, але правильно, — я також заговорив тихіше, це додавало розмові якихось пікантних ноток.

— І звертайся до мене на імʼя.

— Яре, відпусти двері, — зовсім пошепки вимовила Діна.

— Тільки не замикайся, домовились?

— Так...

— Добре, — я нарешті відпустив двері. Прикрив очі і став собі уявляти, що ж зараз відбувалось там, буквально в декількох сантиметрах від мене. Ось вона знімає мій халат... Плавно, я бачу, як її шкірою десь на шиї скочуються маленькі краплі води. Вона ж не витерлась, вдягнула його прямо на вологе від води тіло. В неї має бути дуже мʼяка та пружна шкіра і... Раптом двері різко відкрились і мене мало не прибило до стінки. Не очікував, що вона вдягнеться так швидко... Добре, що в мене хороша реакція і я встиг виставити руку вперед.

— Ой, вибач! — протараторила Діна, подивившись на мене. Її волосся все ще було вологим. Ледь стримувався, щоб не торкнутись. Якби ж той гад сказав їй, то я б міг... Хоча, кого я обманюю, я б не став. Тепер це було схоже не на нагороду, а якесь дуже витончене покарання. Ніби доля жартувала з мене, втілюючи мої необдумані забаганки в зовсім неочікуваній для мене формі, грала зі мною, замість того, щоб я сам грав так, як любив... Це було якесь нове відчуття.

— Я піду... — вона відвела погляд і, схоже, злегка почервоніла.

— Так, авжеж, — я кивнув. Хоч це її пройняло. Хоча може це просто в неї румʼянець після ванни, а я видаю бажане за дісне? Тим паче, я все ще з похмілля. Навіть покататись нормально не зміг... Просто відчув, що поки що рано, вирішив, що нормально поїду вже завтра, а сьогодні навіть швидкість не перевищував. Вона кивнула мені і мало не побігла до своєї кімнати. Я ж тим часом пішов до кухні. Хотілось щось перекусити, але те, що мене там зустріло, шокувало напевно не менше, ніж невинність мого «призу». Схоже, тут хтось щось спалив.... Ні, все було вимито і віддраяно, але я все одно відчував запах гарі. В мене був дуже гострий нюх, я такі штуки на раз вловлював. Я підійшов до холодильника і зазирнув усередину. Моїх продуктів тут практично не було... Точніше, не так, моїх продуктів було не видно за їжею цього дівча. Невже вона це все зʼїсть?

— Пробач, я нічого не приготувала, — раптом почув я з-за спини.

— Хотіла, але...

— Ти ж мені не служниця чи щось таке, — я усміхнувся, обернувшись до дівчини. Її волосся все ще було вологим…

Анотація до книги "Він тебе програв. Ти тепер моя"

Яр: "Швидкість, ризик, азарт — це все, що було потрібне мені у житті. Одного дня я ризикнув — і отримав незвичайний виграш у вигляді білявого створіння з невинним поглядом блакитних очей. Та хто б міг подумати, що насправді я програв! Програв свій спокій, незалежність...і своє серце"

Діна: "Я мріяла про справжнє кохання, і воно з'явилося на горизонті. Проте чи могла б я подумати, що мій коханий зробить на мене ставку і програє? І я оселюся в домівці чужого для мене чоловіка. Та чи чужий він насправді? І що для мене буде болючішим: зрада першого чи обман другого?"

А для дуже уважних читачів недільний подаруночок:

Щиро ваша, Аделіна!