Привіт, Буксвіт. Сьогодні додала новий розділ до книги "Відьмина служба підтримки". Приємного прочитання) 

— Не буркочи, Лорі. Я ж не винна, що така маленька. Подивись на ситуацію з іншого боку. Ти для мене міцна опора, яка може витримати навіть мій дурнуватий характер, - підбадьорювала диван, взуваючись. - А про розуміння...Ну хочеш, я переселю до тебе одну дуже балакучу софу, яка знається на чоловіках?

— Ти що, оживила її спеціально для мене??? - зрадів диван так, що мені аж незручно стало.

— Та ні. Скоріше сама доля вас звела. Так що не перебирай. Буде тобі компанія...

Святі носочки, це ж якщо кожному ожившому предмету по парі оживляти, можна здуріти! А якщо ще й характерами не зійдуться, що, іншого оживляти? А якщо посваряться? І добре ще диван, софу притащу і все в них буде добре. А що робити з люстрою в Алана? Дві люстри в одній кімнаті в прямому сенсі осліплять всіх. Це тільки в сусідній кімнаті хіба що оживляти. Але ж тоді вони майже не бачитимуть один одного. Ось тобі і відносити на відстані.

А Люсі? Хто може витерпіти цю жахливу балакучу стійку, з магією споїти всіх? Винна шафа? А потім ще дітей їм організувати у вигляді дорогих пляшок з вином? І вийде, що діти будуть старші за них на декілька десятків років! Свята Інсанія, так же реально збожеволіти можна. І як вона стільки часу переплітала долі стількох різних створінь, коли я тут навіть подумки не можу дати ради не те що людям — меблям!