“Лю бов іде від нас першою, а повертається останньою”

Буду чесною, мене мало цікавлять книжки, де герої не можуть поділити дитину. Життєво, буває, але наявність малюка в моєму розумінні сильно обмежує сюжет. Як мама, я знаю, що з дитиною особливо не розгуляєшся, про які пригоди та пристрасті може йти мова?

Роман “Віддай мого сина” мав стати підтвердженням цій теорії. Але, знаєте, в ньому все не так просто, як здається на перший пог ляд. Це зовсім не той випадок, де героїня залетіла від небезпечного поганця, а тепер він переслідує її і хоче женити на собі (ага, вони ж бо всі саме цього і прагнуть). Рома Арівідерчі заманює трендовою назвою, аби потім здивувати. 

 Що ми маємо: була парочка - Іра і Динис. Студенти, закохані та щасливі. А потім Денис починає підозрювати, що його дівчина завагітніла від препода.

І ні, щоб по-нормальному вислухати кохану, відразу робить її винною та посилає на аборт. 

А потім стається нещасний випадок. Поки Денис відсипається у комі, Іра народжує. Звісно, тягне на собі всі “прєлєсті” материнства, ще й у боргах купається. Здавалося б має стати легше, коли батько дитини одужає, але… Але тоді починається найцікавіше)))
 

Що мене підкупило - стиль розповіді. Без зайвої трагічності,без шмарклів, чітко і по факту. Наче слухаєш розповідь сусідки за чашкою чаю. От реально, коли до мами приходили подруги вони постійно обговорювали подібні історії, а я підслуховував, бо то було не для моїх вух)) 

Висновок… Я купила передплату. Передплата замість тисячі слів)))