Від ненависті до кохання, дракони! Новинка))

 Всім привіт! 

Хочеться чогось хвилюючого і захоплюючого? Вам  сюди))

Анна - представниця древнього, але збіднілого аристократичного роду, змушена добиратись у магічну академію на муніципальній кареті. Дорогою вона дізнається, що цього року проводитиметься Відбір наречених для драконів.

Анна в паніці. Вона ненавидить драконів і готова на все, щоб уникнути участі у Відборі. Навіть переспати з першим-ліпшим чоловіком.

Ох, якби тільки Анна знала, що цим першим зустрічним чоловіком виявиться саме новий ректор Академії, і він же ненависний дракон. Тільки тсс! Про це ніхто не повинен здогадатись;)

На Анну чекає велике кохання, розгадка таємниць, інтриги, емоції на межі,  зростання від звичайної студентки до найвпливовішої жінки двох  королівств.

Героям буде дуже  нелегко, але хеппі енд гарантую!

"- Та бути цього не може! - раптом схопився один купець. Потім озирнувся, побачив мене і сів назад. Заговорив уже тихіше, але я все одно могла легко чути кожне його слово. - Відбір для драконів відбувся лише три роки тому! Невже знову! От дочка зрадіє!

Я похолола. Ні, ні, ні! Тільки не це! Дракони ж кревні вороги мого роду, я їх ненавиджу ще з пелюшок, і на Відбір мені ніяк не можна!Що ж робити? Повинен бути вихід!

Мені потрібен безвідмовний спосіб. І, схоже, залишився єдиний, дуже радикальний та безповоротний, але дієвий варіант. Справа в тому, що на Відбір беруть тільки чистих дівчат, незайманих,  а це означає, що мені потрібно втратити цноту. Причому терміново – до приїзду в Академію. Тобто сьогодні вночі."

"

Двері карети різко відчинилися і до них увійшов чоловік. Я дивилася на його масивні шкіряні черевики із залізною окантовкою, не в змозі підняти очей вище. Мене знову кинуло в жар. Мені здавалося, що тільки-но незнайомець побачить моє обличчя, він відразу все зрозуміє.

- Анна? - Глибокий, густий голос.

Я стрепенулась і підняла погляд.

Гарний. Небезпечний. Його очі в напівтемряві карети здавались чистою тьмою. Різкі вилиці. Волосся чорне. Легка щетина йому навіть йшла. Одяг дорогий, вишуканий, хоч і вкритий дорожнім пилом. Статний. Сильний, але не незграбний. Рухи плавні, впевнені, які бувають у професійних фехтувальників - з мечем, що висів у піхвах на поясі, явно вміє поводитися. Від нього віяло силою та владою.

Я сковтнула і постаралася вгамувати хвилювання. Все, Анна, назад дороги немає. Рішення прийнято."

"

Нарешті чоловік сказав:

- Вам потрібні гроші?

– Що? Гроші? З чого ви взяли? - мені знову стало ніяково: невже моя бідність так помітна?

- Ви ж запропонували мені себе. За гроші?

Ось тут мені справді захотілося провалитися крізь землю. Такого сорому я ще ніколи в житті не відчувала.

- Ні! Я не шльондра!

- Але вас так називатимуть. Ви незаймана?

Всевидячий, можна я зникну? Вибухну на атоми і випаруюся?

- Дивіться на мене, Анно!

Я несміливо підняла погляд. Чоловік тепер наче нависав наді мною, хоча клянусь, він не зрушив з місця.

- Так, - відповіла хрипко.

- Тоді, гадаю, вся справа у Відборі. Чи не так?

- Так, - не дихаючи.

- А вам не здається, що ціна надто висока?"

Зацікавились?

До зустрічей на сторінках роману ;)