Вітаю, мої любі!

Оновила книгу “Не твого поля ягідка” що входить до циклу “Бос та підлегла” 

Обіцяю море гумору, що зараз, у наш час, не завадить. Літня, легка історія кохання, над якою можна посміятись усією родиною! 

Невеличкий уривок з недавньої глави: 

 —Що ти собі... —договорити він не встиг, так як я спритно протерла серветкою не тільки сорочку, а й рота. Для дезінфекції.

—Вам грибочків покласти? —продовжувала метушитись, доки чоловік дихав, мов бик. Що таке, сорочку шкода? Ну, буває, життя суцільне пекло. Он, до мене тебе принесло, а тебе до мого вина.

—Я люблю тільки збирати гриби. —трохи заспокоївшись, Рінат грубо відштовхнув мої пальці зі своїх грудей, я ж задоволено попрямувала на своє місце.

—Я можу й по підлозі розкидати.

—Анна! —в один голос гаркнули батьки, доки бабуся відкрито насміхалась з нашого “гостя”.

І тут сталось те, чого я чекала усі ці пів години!

Рінат жбурнув серветки на стіл, крізь зціплені зуби говорячи:

—Деяким жінкам буває недостатньо, що чоловік ситий. Вони роблять так, щоб він був ситий по горло.

А коли він різко встав зі стільця, мої очі взагалі загорілись. Так так, зараз він зикне з мого життя так само швидко, як і з’явився. І тоді... бувай робота, бувай остання надія батька і прощавай мрія маминої молодості!

Почати читати можна ТУТ

Любі, у цій книзі я довгенько працювала над гумором, можете впевнитись у цьому самі, прочитавши перші глави)