Я плутаю розчарування з істиною

https://booknet.com/uk/book/vddai-mogo-sina-b398342... Розділ від Ірини. Вона не зрозуміла подругу, що прийняла назад зрадника-колишнього. Аж тут син, єдина людина на світі, в якій вона не сумнівалася змусив пережити відчуття зради...

" - На хрестини покличеш.

Настя витерла сльози обома долонями, несміливо посміхнулася.

- Обов’язково, Іринко. І тебе, і сина, і чоловіка. Може дівчинку народимо. Наречену твоєму Максу.

Тіт ми обидві глянули одна на одну і як засміялись! Довго не могли зупинитись. Та все ж заспокоїлись, трохи ніяково попрощалися, і вона пішла-полетіла до свого колишнього, який тепер уже не колишній.

Не встигли за нею зачинитися двері, як прийшли Денис із малим. Принесли щось перетерте на сніданок.

Розказала, що вночі здалося, ніби вони ангели й влетіли у вікно.

- Ми не ангели, але теж дещо можемо. Одна драбина і два спортивних хлопці - і от ми у тебе. Максу сподобалося. Завтра підемо у парк, там атракціон мотузяний, я бачив. Ото розвага.

Макс кивнув.

Мені стало трохи лячно. Але ж син і справді хлопчик. Не ляльками ж йому розважатись. З пісочника й гірок він уже, мабуть, виріс. А для мене син все ще малюк.

Не встигла подякувати, як Денис знову відзначився. А я ще про ангелів розмріялася.

Він показав Максові на машинку в носовичку і зверхньо засміявся.

- Дивись, Максе, мама твій болід уже впеленала. Немов він лялька. Мама - така дівчинка.

Макс зробив круглі очі потім теж показав на машинку і… і засміявся.

Весело їм.

Я теж вирішила удати веселощі й засміялася. Бо це було наполовину смішно. Машинка справді була схожа на сповитого пупса.

А наполовину мені стало дуже страшно.

Мій син сміявся дурному жартові свого ворога. Сміявся з мене. "

Що ж далі? Чи Ірина переборола перші ревнощі до батька свого сина? Чи Макс зрозумів, що трапилося?

І що біля Іриски робить цей кучерявий лікар - невже Денисові це не цікаво?

Читайте й дізнаєтеся

Оновлення після 24:00.

Дякую всім хто з нами й запрошую тих, хто ще не поринув у цю історію, приєднатисяПонад 20 тисяч прочитань, емоційні гойдалки, кохання, що проростає крізь зневіру, а найдивніше і найцікавіше - ще попереду.

Як думаєте до речі - Ірина мала про що хвилюватися, коли подумала, ніби втрачає сина?

Зустрінемося в коментах.

Дякую за те, що на одній хвилі з Іриною і двома чоловіками, яких дала їй доля. А отой третій - як вам здалося, то теж подарунок від долі, чи від когось іншого?

За додавання до бібліотек, вподобайки й коментарі - окрема дяка

BOOKNET.COM

Віддай мого сина

Я вперше покохав. А вона зрадила і намагалася сказати, що її дитина від мене. Нехай не просить пощади. А я налякана й розгублена. Він зневажає мене і лякає своїм шален...

Як і всі мрійники,

я плутаю розчарування

з істиною.

Жан-Поль Сартр

https://booknet.com/uk/book/vddai-mogo-sina-b398342... Ірина завіряє лікаря, що вона - точно не романтична натура. Але ми з вами бачимо, що це не так. Її реакція на сміх Дениса й Макса - розчарування. Але вона, здається, поспішила.

І нам теж не треба одразу розчаровуватись в тих, кому довіряли все життя.

Отака тема чайної медитації на сьогодні