Агов! Я почала викладати нову книжку про студентів з твоїм улюбленим тегом "від ненависті до кохання", а анонсувати це... забула. Ну, як завжди, в принципі. Але, краще пізно ніж ніколи, то-о-о-ож, до вашої уваги одна з моїх найулюбленіших робіт:

Анотація до книги "Зведені"

Коли життя підкидає тобі лимони — зроби лимонад, сядь зручніше та насолоджуйся яскравою виставою, як під три чорти котиться твоє звичне життя.
Саме так себе й повела Джудіт, коли дізналася про зраду матері, про розлучення батьків, про те, що найкращі друзі виявилися не більш ніж приятелями, а коханий хлопець був закоханий лише у себе. Склянку за склянкою вона випивала кислючий напій навіть не скривившись. Татова нова подружка, вимушений переїзд зі столиці до маленького містечка, життя з мамою та її новим чоловіком, на яких Джуді досі тримала образу. Але на цьому доля не спинилась та підкинула їй ще один лимон — нахабного, самозакоханого зведеного брата-придурка. Все було очевидно... Тільки чому тоді саме ця склянка найкислючого соку виявилась для неї найсмачнішою?

Теги: від ненависті до кохання, студенти, зведені брат і сестра

Вікове обмеження: 16+

Розділи великі, виходять два рази на тиждень

Уривок з книги "Зведені"

— Це останній, — шериф махнув рукою одному з підлеглих і дав зрозуміти, що вони закінчили.

— Старий, — Алан ішов до нього, — тут ще одна.

— Твою… Алане, що ти… Втім, нічого дивного… Хто це?

— Наша маленька Джудіт, — майже заспівав Алан, скидаючи дівчину на землю. Коли вона опинилася на своїх двох, він легенько штовхнув її до батька, через що зведена сестричка, перечепившись об свої ноги, мало не впала. — Гей, напилась, поводься пристойно, — хитро додав Алан, за що отримав несхвальний погляд шерифа.

— В машину. Обидва. — Суворо скомандував Вінсент. Сам сів у авто лише тоді, коли двоє дітей були на задньому сидінні. Закривши двері, шериф обернувся на винних і, принюхавшись, скривився. — Господи, який запах. — Затиснувши кнопку, відкрив обидва передніх вікна. — Я всього чекав від свого сина, але від тебе, Джудіт… Рейчел вважає, що ти маленька і потребуєш її турботи…

— О-о-о, вона буде маленькою і дуже потребуючою її турботи завтра. Пунш Свон по-особливому діє на організм таких молокососів, — їдко промовив Алан, стукнувши Джудіт по кінчику носа.

— Заткнися, Алан, — осадив його Вінсент. — З тобою я потім поговорю. А зараз, Джудіт Адерлі, я вимагаю твоїх пояснень. Ти вже вигадала, що скажеш матері?

Замість відповіді дівчина схрестила руки та глянула на Алана, який почував себе переможцем.

— Рано радієш, бовдуре, — Джудіт вдарила його ліктем під бік і подивилася на Вінсента, — я не перевищила допустиму норму алкоголю, яку маю право випити у віці майже сімнадцяти років.

— Майже не рахується, малявко. — Прошепотів Алан, пнувши її коліном.

— Завалися, вилупок. — Вона відповіла йому тим же, за що знов отримала коліном. — Да відвали від мене!

— Алане! Джудіт! — Підвищив голос Вінсент. — Кажеш, випила допустиму норму?

— Саме так. Я знаю свої права, тож мені нічого боятися. — Хмикнула Джуді.

Алан випустив награний смішок, за що ще раз спіймав на собі несхвальний погляд батька.

— Якщо три-чотири стаканчики особливого пуншу Сільвії це злочин, я понесу своє покарання. І навіть якщо завтра мені буде нестерпно погано, то зараз я почуваю себе... — Джудіт глянула на Алана, — ...пре-кра-сно.

— Я бачив, як ти вижерла їх з десяток, — відкинувшись на спинку сидіння, Алан заплющив очі та схрестив руки.

— Треба було краще дивитися, — відрізала Джудіт, повторивши його жест.

— Мені, по твоєму, більше зайнятися нічим, окрім як стежити за тобою? — Алан глянув на неї краєм ока і пирхнув, коли вона скривила хамувату гримасу.

— Мабуть, нічим, якщо стежиш, — кинула у відповідь Джудіт. Вона збиралася сказати ще щось, але Вінсент перебив їх.

Далі буде...

Отже тицяй сюди та поринай у цю захопливу історію,
сповнену жартів, інтриг, драми, пригод та відвертості

(Скоро опублікую візуалізацію на головних героїв, тож підписуйся, аби не пропустити!)

Ще побачимося,
твоя Ві ❤