— Прокидайся, Тайро. Зліт і вихід на орбіту — штука з хорошими перевантаженнями. Не хочу, щоб ти літала по відсіку. Давай у кабіну, посаджу тебе в друге крісло. Краще піднятися до сніданку, для твого організму це буде легше.

Тайра швидко підвелася. Натягнувши куртку, вона слухняно пішла за мною в рубку й опустилася в праве крісло пілота. Я допоміг їй підігнати універсальні фіксатори, які з тихим клацанням затиснули тіло в свої обійми. Дівчина помітно нервувала: її пальці вчепилися в підлокітники, а погляд метався по спалахуючих екранах панелі керування.

— Не бійся, для «Колібрі» під час передстартової тряски — це нормально, — сказав я, відкидаючись на спинку свого крісла. — Сіту, зліт. Переведення маневрових двигунів у режим підйому.

— Зліт підтверджено. Маневрові двигуни — сто відсотків потужності, — озвалася ШІ.

Корабель м’яко здригнувся, а потім із наростаючим гулом відірвався від посадкових опор. Перевантаження відчутно втиснуло нас у крісла. За броньованим склом кабіни вниз поповз серпанок фіолетової атмосфери Геліоса-7, доки планета остаточно не перетворилася на величезну фіолетово-зелену кулю на чорному тлі космосу.

Читати далі: Другий шанс. Чуже тіло