Чи дощ, чи сонце - все одно?

https://booknet.com/uk/book/ya-rektor-nasha-tamnicya-b399328

Ви тільки гляньте - її закинуло в кінець географії, а через два дні вона вже на коні й напівдорозі до Академії! Що відбувається? Читайте після 24:00

"І не смій думати про їжу, лицарю Інгваре. Бо я і без тебе голодна. Хто Я? Твоя щаслива доля, от хто. Питатиме воно ще. Будеш багато знати, в ректори вийдеш. І помиратимеш від тривоги під сіткою з відрази й гніву. Давай, прискорюйся, через кілька миль будуть опади з монет. Забаришся - ще хтось перший побачить і підбере.

Сміху буде.

Хороброго Інгвара, пажа і навіть коня, що уявили страшну перспективу, пробили дрижаки.

Тому морський пейзаж і скелі над морем, що було далеко внизу, понеслися повз мене трохи швидше. Нікого на милі й милі навкруги. Тільки орли в вишині. І паж приємним голосом співає про подвиги самі знаєте кого. Як Змій втікав полону, тобто з гарему.

Добре, що у жаб немає зубів. А то б стерла від скреготу.

Чи є на світі місце, де про того спритника не чули?

Може ну їх, ті чотири дні, може краще з коня та у море, щоб не мучитись?

Нікуди не дітись від того пана ректора, навіть коли його немає поряд!

Я уже вивчила біографію своєї пари так, що розбуди мене вночі й запитай про нього, що завгодно - вб'ю на місці."

Сердечна крамничка закрита

у зв'язку з тотальною

переоцінкою цінностей.

Д.Ємець

https://booknet.com/uk/book/ya-rektor-nasha-tamnicya-b399328

Тян п'є чай у родовому замку, дивитися на дощ, що скоро затопить все навкруги.

Дощ і розчарування - сумна, але блискуча пара. От тільки довго сумувати не випадає. У неї є лише п'ять днів, щоб все виправити.

Адептка Тян би одразу сказала, що вірш неправильний - бо він не на три чи п'ять рядків.

Та пан ректор вам, тобто їй, і не менестрель )

Я навстіж відчиню вікно.

Відразу ж вмиюсь плачем неба.

Завжди чекатиму на тебе

Чи дощ, чи сонце - все одно.

Зустрінемося в коментарях )