Що спільного між працівницею газети і власника компанії по виробництву бруківки?
Запрошую приєднатися до читання, аби дізнатися:)



Уривок з нового розділу

Після дощу сьогодні погода була красивою. Все співало від кохання. Думки про минулу ніч не виходили з голови.

Анна так ніжно і палко мене цілувала. Так дивилася в очі, що хотілося потонути в них. Зануритися не в тіло, а у глибоку безодню її душі. Дізнатися, що її тривожить, болить, про що думає перед тим, як заснути. Але вона так мене обіймала, так цілувала… здавалося, що саме про мене вона думає. Саме мене хоче. Але не так, як я її. Вона хоче мене повністю. Дібратися туди, куди не дозволялось жодній жінці. Пустити її? Так, мені хотілося більшого. Проте чи розумно це?

Скільки разів я дивився на шлюби і ніколи не бачив там нічого цікавого для себе. Після одруження все змінюється і навряд чи в приємну сторону. Я же хотів черпати від відносин лише приємне і відпускати їх ще до того, як вони зможуть завдати болю.

— А як там твоя дівчина? — раптом питає Володька.

— Дівчина?

— Ну та, звичайна, не породиста, як ти казав, — сміється — Кохаєш її?

Читати