https://booknet.com/uk/book/licar-rdno-zeml-b390234

Привіт усім!

Обіцяний новий розділ і невеличкий шматочок тексту:

Він знав, що це війна, розумів, що загине ще не один вояк, не один молодий хлопець, який і не починав жити по справжньому, не один чоловік, який щойно створив сім’ю і мав би виховувати та ростити дітей, не одна мирна людина, жінка це чи мужчина. Лише тому, що комусь забагалось володіти цілим світом, лише тому, що якась нація вважає себе кращою за інші, лише тому, що хтось рахує ці землі, на яких з покон віків жили українці, своїми.

І ще трішки:

–Нас не здолати допоки ми залишатимемось українцями. Розумом своїм і душою. Народ, який забуває свою історію, свою мову, свою культуру приречений на поневолення, а згодом і на зникнення. Але з нами такого не трапиться. Ми століттями боримось за свою свободу і за право мати свою країну. І, якби наші предки, хоча б на мить, перестали це робити, опустили руки і зневірились, то не було б уже України, не було б уже українців. Ми б мовчки, похнюпивши носи, терпіли б знущання і назви, на зразок, хохли, схизмати, бидло чи малороси. Та ба’, не так трапилось, якби хотілось ворогам. Тому ми перемагаємо. І нехай поки не маємо своєї країни. Але прийде час і ми обов’язково її здобудемо. Незалежність.