Чи є речі, яких краще не знати?

Шукали, шукали, та коли щось знайшли, чи дійсно хотіли цього?… 

— Мабуть, все найцікавіше під родинне заклинання сховав, — розчаровано протягнув Ярик, — Діано, ти ж нам прочитаєш, так?

Дівчина невиразно мотнула головою. На тих сторінках був лист, послання до неї. Воно навіть написано було чорнилом іншого кольору, виділено, позначено як надзвичайно важливе. Тож коли друзі відволіклися на розмови, вона почала читати.

— Діано, — Зак легенько потрусив її за плече, — Діано, що трапилося? Що там?

— А? — дівчина підняла на нього очі, зіниці були панічно розширені.

— Ти бліда як смерть, — повідомив їй Ярик.

— Я… я… — вона обхопила голову руками, — я не можу! Вибачте.

Вона підхопилася на ноги, перевтілилася й вилетіла у вікно. Друзі здивовано переглянулися, Зак кинувся було до вікна, але Аліна зупинила його.

— Почекай.

— Що?

— Дай їй трохи часу, їй потрібно побути на самоті.

— Але ж

— Знайдеш її, але потім... їй потрібен час.

— Що трапилося?

— Я не знаю, — Аліна нахмурилася, навіть обхопила сама себе руками. — Але написане її панічно налякало. Ніколи ще подібного не відчувала. 

Як думаєте, що такого могла прочитати Діана у щоденнику дідуся? І чим це може для неї обернутися?

А якщо ви ще не слідкували за пригодами підлітків-магів, читайте, у що вони влізли, у книзі «Дароване прокляття» —>